Сім галузей, яким необхідні санкції проти РФ

У яких галузях української економіки торговельні обмеження проти РФ можуть підняти обсяги вітчизняного виробництва
20 вересня 2015, 22:36

Емблема руху "Економічний бойкот"

Емблема руху "Економічний бойкот"

Україна досі не запровадила економічні санкції проти Росії - попри те, що вимагає таких санкцій з боку інших країн.

Ми імпортуємо з РФ, переважно, енергоносії. Крім того, завозимо продукцію хімічної промисловості (добрива, полімери та пластмаси, каучук та гума, косметичні препарати),  обладнання та транспортні засоби, метали та вироби з них, продукти харчування.

Але не Україна, а країна-агресор перша заговорила про торговельні обмеження. Перший заступник міністра економічного розвитку Росії Олексій Ліхачов заявив, що хоче ввести квоти для українських товарів "групи ризику" після запровадження режиму вільної торгівлі між Україною та ЄС, у відповідь на що вітчизняне Міністерство економічного розвитку звинуватило РФ у порушенні переговорного процесу щодо зони вільної торгівлі Україна-ЄС.

Тепер Україна має дуже вагомий привід для того, щоб у відповідь на російські торговельні обмеження український уряд усе ж запровадив свої економічні санкції проти РФ.

Про те, у яких секторах Україна досі має критичну залежність від російського імпорту, "Висновки" вже писали. Втім, є ринкові ніші, які вітчизняні виробники можуть зайняти, якщо посунути звідти російські компанії. Ми визначили декілька напрямків, де введення санкцій та витіснення російських гравців не позначиться негативно на ринковій пропозиції певних товарних груп на внутрішньому  споживчому ринку і одночасно вивільнить значну його частину для вітчизняних виробників.

1. Харчова промисловість


Російські компанії вже зменшили присутність на українському ринку. Але поки що головну роль тут відіграв бойкот українцями російських товарів, зокрема, жуйок, шоколадних батончиків тощо. Так, скажімо, Росія стала завозити до України значно менше соків: за перший квартал цього року їх імпорт із РФ упав з $1,7 млн до $496 тис. Надалі такий тренд сприятиме українським виробникам соку, яких в Україні кілька: "Сандора", T.B.Fruit Україна, "Одеський консервний завод" та ін.

2. Побутова хімія і косметика


"Із власного досвіду можу запевнити, що на 100% можна обійтись без російських товарів. Ми відкрили для себе стількох українських виробників!"  каже президент ТВК "Львівхолод" (мережа магазинів "Рукавичка") Богдан Козак. За його словами, найскладніше було замінити побутову хімію російського виробництва, бо багато транснаціональних корпорацій мають заводи в Росії, але з ними вдалося домовитися про постачання товарів із їх заводів у Польщі, Словаччині, Чехії.

Українських виробників побутової хімії й косметики, які потенційно можуть зайняти місце російських, чимало. Приміром, побутову хімію виробляють "Синтез-Ф", "Гренландія", косметику – Vigor Cosmetique Naturelle, "Елфа" та ін.

3. Легка промисловість


В Україні працюють багато мереж магазинів одягу та взуття, що належать російським власникам, і які складають конкуренцію українським виробникам. Взуття та сумки Carlo Pazolini, одяг IN CITY, спорттовари від "Спортмастер". Їх купують не тому, що вони чимось кращі за українські, а лише через наявність власних мереж, що орендують приміщення у ТРЦ. Хоча багато магазинів цих мереж закрилися через економічний бойкот російських товарів.

На їх місце можуть прийти українські підприємства – зокрема, ті, що зараз переважно працюють за давальницькою схемою на країни Європи. Як-от виробники взуття BISTFOR, TUTO, одягу – N&M, Vivalon, спортивного одягу – Bavovna тощо. Для їх активної експансії на внутрішній ринок потрібні лише сильні бренди, тобто, додаткові витрати на просування.

4. Машинобудування


У разі запровадження торговельних санкцій щодо російського машинобудування, такий гравець, як, наприклад, Кременчуцький автомобільний завод поступово зможе витіснити з вітчизняного ринку російських конкурентів. У прес-службі КрАЗу вже поділилися планами витіснити ЗІЛ, КамАЗ та МАЗ. Компанія з Кременчука також розглядає можливість виходу в сегмент міських перевезень, де раніше її машинами не користувалися.

Понад те, завод вирішив повністю відмовитися від російських комплектуючих. Скажімо, двигуни тепер КрАЗ має змогу купувати у декількох виробників, у тому числі – білоруського. Сталь для автомобілів раніше постачав російський "Новолипецький меткомбінат", нині ж – вітчизняна "Запоріжсталь".

5. Добрива


Українські виробники калійних добрив зараз взагалі не працюють: на ринку достатньо дешевого товару із Росії та Білорусі. Один із найбільших продавців російської продукції – олігарх Дмитро Фірташ, компанія якого перевалює російські добрива на портовому терміналі "Ніка-Тера".

При цьому Україна має найбільші в Європі запаси калійної сировини, лише промислові ресурси Прикарпатського басейну сягають мало не 8 млрд т. Щоправда, вітчизняні копальні не реконструювалися, тому налагодити виробництво там можна тільки за умов чималих інвестицій.

Менш ніж два роки тому компанія "Райз" Олега Бахматюка купила підприємство "Полімінерал" у Стебнику (Львівська обл.) і отримала контроль над двома рудниками із запасами калійної руди більш ніж 1 млрд тонн. Якщо інвестор вкладе сотні мільйонів доларів, то зможе виробляти на рік 600 тис. т калійних добрив. Ринок перспективний: вже нині українські аграрії щороку потребують десь 1 млн т складних і змішаних добрив, до складу яких входять і калійні.

6. Залізничні перевезення


Учасники ринку кажуть про жорстку конкуренцію на залізниці з боку російських операторів, які зайняли третину ринку залізничних перевезень. Українською залізницею за добу проїздить більш ніж 30 тис. вантажних вагонів російських власників, 2014 року вони перевезли 68,8 млн т вантажів — 18% від усієї вантажної бази залізничного транспорту України.

"Оскільки російські вагони заїжджають або з імпортним, або з транзитним вантажем, то дорогою назад росіяни можуть демпінгувати, пропонуючи ціни, істотно нижчі за ринкові", — говорить директор Центру транспортних стратегій Сергій Вовк.

Найбільшим українським приватним гравцем на цьому ринку є компанія "Лемтранс". Частково від цієї боротьби можуть виграти і вітчизняні виробники вагонів – український вагонний парк доволі зношений, а збільшення замовлень на послуги вітчизняних перевізників має відповідно спонукати їх до закупівлі нових вантажних вагонів. Відповідні замовлення на будівництво вагонів можуть отримати "Крюківський вагонобудівний завод", який зараз простоює, і "Попаснянський вагоноремонтний завод"  – досі ці підприємства працювали переважно на російський ринок.

7. Книжки


Книжковий ринок видається маленьким на тлі великотоннажних промислових галузей. Проте, він важливий із погляду ідеології, адже російські видавці часом дозволяють собі видавати і продавати в Україні відверто антиукраїнські тексти. Близько 80% ринку займає продукція саме російських видавництв, великі обсяги продаються через російські книжкові мережі. При цьому українські видавці скаржаться на те, що ці мережі не беруть їхню продукцію до реалізації.

Торік уже на рівні уряду пропонувалося запровадити квотування імпорту російських книг, що допомогло б українським видавництвам відвоювати частину вітчизняного книжкового ринку і забезпечило певний ефект з точки зору інформаційної безпеки. Видавці виступають за запровадження квот для книжкових магазинів: скажімо, 50% виставленої на поличках продукції має бути українською. "Це буде шанс для українських видавців зайняти ті полички, які звільняться, — вважає засновник видавництва "Нора-Друк" Елеонора Сімонова.  Перш за все, це бізнес-література, а також науково-популярні книги і, нарешті, перекладна художня література".

До чого спонукатимуть Україну санкції проти Росії

Проте сам лише факт запровадження торговельних обмежень щодо Росії не принесе українським компаніям миттєві надприбутки й не забезпечить зростання вітчизняного ВВП. Позитивний результат для української економіки залежить не лише від виробників, але й від фахових дій уряду. Вони мають враховувати виклики, які принесе нова ситуація, і розпочинати діяти вже в таких головних напрямках.

1. Оперативна заміна так званого критичного російського імпорту поставками з інших джерел.

2. Забезпечення інвестицій для програм імпортозаміщення.

Вони повинні бути спрямовані передовсім на випуск якісної продукції за тими позиціями, де потужностей українських виробників поки не вистачає, щоб компенсувати російську продукцію, або українська продукція є нижчої якості – як, скажімо, у випадку з автомобільним листом. Оскільки вкладати кошти в модернізацію та розширення потужностей наважаться не всі, особливо в умовах військового конфлікту, рішенням є: покращення умов ведення бізнесу та, за прикладом Ізраїлю, на державному рівні гарантувати інвесторам безпеку на тих територіях, на яких не відбуваються бойові дії.

3. Підтримка конкурентного середовища для запобігання монополізації ринку українськими виробниками.

Відсутність конкуренції загрожує зниженням якості продукції. Класичний приклад – ситуація з українськими нафтопереробними заводами, які до 2005 року були захищені від конкуренції з імпортним пальним, отримували монопольні надприбутки, проте не інвестували їх у модернізацію виробництва. Тому, коли преференції було знято, більшість НПЗ зупинилися, оскільки не могли конкурувати на вільному ринку. Окрім збереження конкурентного середовища за рахунок виходу на український ринок виробників інших країн, має бути запроваджено механізми для стимулювання українського виробника (дерегуляція, податкові канікули, зниження корупційної складової, зменшення доступу великого бізнесу до бюджетних дотацій тощо), за яких інвестиції у виробництво будуть для нього вигідними.

За реалізації комплексної державної підтримки вітчизняного виробника, а не окремих великих бізнесів, наближених до влади, запровадження торговельних обмежень щодо країни-агресора допомогло б Україні почати вихід з економічної стагнації.

Андрій Муравський

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Петро Порошенко:

Слід створити дієві механізми громадського, правового і політичного контролю за діями влади

Люстратор

Давід Сакварелідзе Екс-заступник Генерального прокурора України

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Віктора Муженка Начальника Генерального штабу ЗСУ

Запитання до:

Президента України Петра Порошенка

У чому полягає ключова проблема управління державою порівняно з управлінням Вашими активами, через яку доходи Державного бюджету за 2014 рік порівняно з 2013-м зросли лише на 3%, а Ваші особисті доходи, згідно з оприлюдненою декларацією, зросли на 600%?