Містер Коболєв - чи є у вас план? Що робитиме влада з газорозподільними мережами

З введенням у дію закону про ринок природного газу в України вималювалася доволі чітка перспектива передачі (з боку власника – держави) вітчизняних газорозподільних мереж у оренду чи концесію. Чи існують передумови для цього? Чи все завершиться традиційно – прихованою приватизацією? І що нарешті треба зробити, щоб цього не відбулося?
22 листопада 2015, 22:32

Оксана Короткевич

Оксана Короткевичексперт з питань енергетики Інституту суспільно-економічних досліджень

Газові артерії

Система газопостачання – це складна система споруджень, які функціонують завдяки цілій низці факторів. Насамперед – розмір газифікованої території, особливості її  планування,  щільність населення, число і характер споживачів газу, наявність природних і штучних перешкод для прокладки газопроводів (рік, дамб, ярів, залізничних колій, підземних споруджень тощо). Тобто йдеться про фінансовий потенціал території, її споживчий газовий ресурс.

 Усі мережі, що працюють на внутрішнього споживача – це своєрідні артерії, які насичують країну газом. Тому Кабінет Міністрів нещодавно вирішив передати функції управління газорозподільними мережами до НАК «Нафтогаз України».

Постанова Кабінету Міністрів про передачу мереж до «Нафтогазу» оголила весь комплекс проблем, що накопичувалися роками через некваліфіковане управління державним майном, яке належить громадянам України.

 

Реєстр чи список?

По-перше, сьогодні в Україні не існує реєстру газорозподільних мереж, що перебувають у державній власності. Є такий собі «газо-трубний список» у Фонді держмайна - це списки, які складали в різні роки на основі даних підприємств газопостачання та газифікації.

Єдине повноцінне джерело – бухгалтерія облгазів, які на 75% перебувають у володінні Дмитра Фірташа. Свого часу олігархи приватизовували підприємства з активами у виді столів та стільців, а не мережі.

Столи та стільці

Сенс приватизації полягав у тому, щоб поступово крок за кроком отримати доступ до грошових потоків та закріпити своє монопольне становище на ринку газу. Але насправді йдеться про експлуатацію справді серйозного активу – внутрішніх газорозподільних мереж. Їхня вартість значно перевищує вартість власних активів облгазів.

За такої ситуації розподіл труб, здійснений поверхнево, неграмотно, може завдати серйозного удару по трубопровідній системі.

Вочевидь,  операторів (орендарів, концесіонерів) на цей «стратегічний актив» не знайдеться зовсім, а ремонтувати і утримувати ці мережі все одно доведеться.

Що і як потрібно зробити, щоб обрахувати вартість розподільчих мереж і кому вони насправді потрібні?

План для інвестора

Світова практика показує: для того, щоб потенційний інвестор виявив інтерес до такого об’єкту, по-перше, необхідно провести інвентаризацію об’єктів, його активів (майна), далі - здійснити фізичне розмежування мереж відповідно до форм власності, шляхом встановлення приладів обліку природного газу, закріпити цей поділ документально, і, зрештою, отримати від незалежної міжнародної компанії паспорт об’єкту.

Це лише те, що забажає бачити інвестор, безпосередньо на об’єктах. Промовчимо про такі глобально важливі речі, які необхідні для потенційних інвесторів, як:

  • - стабільні засади: державна стратегія реалізації енергетичної політики;
  • - прозорий та прийнятний регуляторний  ринок;
  • - система тарифоутворення має враховувати потребу модернізації мереж та ведення бізнесу у країні;
  • - незалежна оцінка ринкової вартості мереж.

 

Що робити?

Що ж маємо, не на папері, а в реальності зробити аби залучити кошти в національну газорозподільну мережу?

В Україні загалом налічується близько 400 тис. км газорозподільних мереж (середнього та низького тиску), з яких 40% – це спірна власність. Тобто потрібно фізично виміряти ці мережі, звірити з документами та встановити право власності спірного майна. Ця процедура може зайняти від 2 до 3 років, й коштуватиме не малих коштів.

Таку інвентаризацію намагалися провести кілька разів. Вперше - після створення «Нафтогазу» у 1998 році, але ця ідея не було доведена до кінця. Вдруге, коли дочірня компанія НАКу «Нафтогазмережі» почала роботу з інвентаризації та паспортизації. Потім вольовим рішенням урядовців вона була ліквідована, так і не реалізувавши заплановане…

Щодо встановлення приладів обліку природного газу. Якщо взяти 100 тис. точок розмежування, вартість робіт за встановлення одного приладу обліку становить 50 тис. грн, також потрібно врахувати 20-30% за технічне обслуговування цих приладів. Загалом витрати можуть становити приблизно $260 млн.

Далі – документація про технічні параметри, юридичне, закріплення прав того чи іншого власника на той чи інший об’єкт. Маючи такий паспорт, об’єкт можна передавати в концесію чи оренду тим же, наприклад, облгазам.

Що маємо у підсумку?

Щоб все це реалізувати на практиці потрібні величезні гроші (й час). У держави в особі «Нафтогазу» таких коштів немає. Брати кредити або залучати інші сторонні джерела фінансування також не на часі, адже пріоритетними питанням для «Нафтогазу» є опалювальний період, реверс газу, розрахунки з «Газпромом» тощо. Крім цього, термін експлуатації деяких підземних газових мереж становить 40 років, а втрати в системах газорозподілу перевищують європейські показники у кілька разів.

Висновок логічний - сьогодні вітчизняна газорозподільна мережа не становить інтерес для потенційного західного інвестора. І, якщо бути відвертим, не становитиме й у майбутньому. Принаймні, поки що жодних передумов для цього не створено. Лише – декларації й заяви про наміри.

Цілком можливо, що буде застосовано «новий» сценарій для передачі окремих ділянок мереж від держави на користь конкретних осіб, відомих своїми схемами у цій галузі. «Не здійснено інвентаризації? Але у вас є інвестиційний інтерес? Немає паспорту? Ну що ж, забирайте таким, як воно є…»

Щоб не відбувалося в подальшому із газорозподільними мережами – оренда, концесія, чи приватизація, все це буде зроблено традиційно, коли оцінка майна здійснюється на око.

Це щодо інвестора. Інше питання, що маємо зараз. Цікаво, яким чином нині облгази повинні виконати постанову КМУ щодо передачі газорозподільних мереж до «Нафтогазу», враховуючи не оформлене право власності на ці мережі, не маючи детальної інвентаризації та виділення ділянок під об’єкти трубопровідного транспорту?

Відповідь на це запитання можна знайти у цитаті голови НАК «Нафтогаз Україна» Андрія Коболєва: «У нас в «Нафтогазі» якогось великого бажання займатися цією справою немає. Враховуючи складні процеси – інвентаризація, судові процеси… До того ж ці гроші за державне майно підуть у бюджет».

Оксана Короткевич

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Петро Порошенко:

Слід створити дієві механізми громадського, правового і політичного контролю за діями влади

Люстратор

Наталія Яресько Екс-міністр фінансів України

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Віктора Муженка Начальника Генерального штабу ЗСУ

Запитання до:

Екс-прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка

Чому Мін’юст не організує масове подання позовів до ЄСПЛ від українських громадян до Росії за збитки, завдані внаслідок подій на Донбасі та у Криму?