«Уроки» голодного стресу

Наслідки геноциду і сьогодні впливають на нащадків тих, хто пережив Голодомор
29 листопада 2015, 01:42

 Наслідки Голодомору для дітей

У 2003—2008 роках Центр українознавства Київського університету ім. Тараса Шевченка здійснив дослідження двох груп: з теренів, де був Голодомор, і тих, де його не було. На час злочину опитаним було від 1 до 7 років.

У першій групі виявилися набагато нижчими самооцінка та самоефективність і вищими — конформізм, схильність уникати проблем і не впливати на їх вирішення. У 59% опитаних цієї групи домінують депресивні настрої, а половина з цієї групи мають психосоматичні розлади.

Дослідники пояснюють це тим, що діти, психіка яких лише формується, всі свої сили спрямовували власне на виживання, отже не могли повноцінно розвиватися. Тим паче, пережили тривалий масований стрес. А впродовж наступних років життя їм не те що не було надано можливості пройти курс психологічної реабілітації, а ще й піддано наступним випробуванням: терору, війні, тяжкій малооплачуваній праці.

 Наслідки Голодомору для ще ненароджених

Ще більшої шкоди було завдано тим жителям України, хто в 1932-33 роках перебував у материнському лоні.

Відомий вчений, молекулярний біолог Джон Медіна у своїй книзі «Правила розвитку мозку» свідчить про важливу річ – переживання значного стресу в час вагітності впливає негативно не лише на майбутнє немовля, а й на покоління його нащадків.

Дослідник описує наслідки стихійного лиха у Квебеку (Канада) 4 січня 1998. У мороз від електропостачання було відрізано тисячі людей, серед них і вагітні. Джон Медіна пише, що група дослідників спостерігала за дітьми, які народилися після лиха - як вони росли і вчилися. І була разюча різниця між дітьми, що на час стихійного лиха перебували в материнських лонах та тими, матері яких не зазнали удару стихії. У жінок, які в час вагітності зазнавали значного стресу, немовлята були дратівливіші, їх було важче заспокоїти, спостерігалася затримка в розвитку. Вербальний розвиток та IQ 5-річних малят були мляві. У 6-річному віці ці діти мали нижчий рівень уваги, концентрації, моторики, ніж їхні однолітки. Вчені припускають, що стрес у матерів спричиняє зміну неврологічного розвитку плода. 

Дослідники описали три токсичні для ембріонів види стресу. Це часто повторюваний, занадто сильний, або ж занадто значний для чутливої чи виснаженої людини стрес. Їх об’єднує те, що людина не контролює поганих речей, які з нею відбуваються. Саме такі стреси пережили вагітні в час Голодомору. Унаслідок надлишку в матері «гормону стресу» - кортизолу, - у ембріона повільніше розвиваються ділянки, відповідальні за пам'ять і регулювання емоцій. При цьому, дитина набуває проблеми з гальмуванням власної системи гормонів стресу, їй важко контролювати концентрацію глюкокортикоїдів, дитина виносить цю деформовану систему реагування на стрес у доросле життя. І якщо це дівчинка, то завагітнівши, вона дасть примножену дозу стресу майбутньому немовляті. І так далі… Отже, й чутливість до стресу, і невміння з ним справлятися, збільшується з покоління в покоління. Виходячи з факту, що стрес може зменшити розмір мозку ембріона, мисляча речовина наступних поколінь все зменшується.

 Медичні наслідки Голодомору 1932-33

Окрім «просто стресу», Голодомор залишив у наших організмах інші «міни сповільненої дії». Львівський медик Орест Тріль у своїй статті «Медичні наслідки Голодомору в Україні у 1932—33 роках» (2013) аналізує стан здоров’я тих, хто пережив геноцид. Згідно з дослідженням, стан репродуктивного здоров’я жінок, які народилися відразу після Голодомору, був значно гірший, ніж у тих, які його пережили.

Страшний тривалий наслідок голоду — аліментарна дистрофія, коли під час неповноцінного харчування організм використовує для життєдіяльності свої власні білки, скажімо, серця чи кишечнику. І цей каркас потім не відновлюється. Ті, хто пережили такий голод, інвалідизовані до кінця життя.

 Відтерміновані медичні наслідки: діабет та ін.

Є і відтерміновані медичні наслідки. Скажімо, епігенетична модифікація обміну речовин у нащадків, що спричинює підвищення ризику серцево–судинних захворювань і цукрового діабету в наступних поколіннях. Схильність до цукрового діабету 2-го типу в людей, матері яких в час вагітності сильно голодували, підтверджена і новішими працями.

У вересні цього року «Український медичний журнал» опублікував інформацію про дослідження вчених із Школи суспільного здоров’я ім. Дж. Мейлмана при Колумбійському університеті (США), Інституту ендокринології та обміну речовин ім В.П.Комісаренка та Інституту геронтології ім. Д.Ф.Чеботарьова Національної академії медичних наук України. Вчені встановили, що в чоловіків і жінок, вагітність матерів яких припала на 1932-33 роки на території України, де був Голодомор, рівень захворюваності на цукровий діабет 2-го типу є вищим у 1,3 рази. Найвищий рівень захворюваності відзначають у осіб, що народилися на початку 1934 року.

 Вихід є. Потрібні знання і умови

Чи є це «пожиттєвою даністю» для нашого народу? Чи можна щось зробити? За словами доктора Ореста Тріля, організм може відновитися — за відповідних умов. Тоді з часом змінюється і ДНК–програма. «Якщо ми матимемо оптимізм і добре світло попереду — це вже будуть чудові обставини для відновлення нації», — каже медик. А от мікробіолог Джон Медіна радить нащадкам тих, хто пережив убивчий стрес, активно практикувати вивільнення від нього.

Важливими є також практичні рекомендації всесвітньо відомого нейропсихолога Ричарда Девідсона, що має свій науковий центр у Вісконсинському університеті  – виходячи з того, що змінений в якийсь час мозок можна знову змінити – в позитивний бік. Учений свідчить: можна тренувати мозок, ці зміни можна виміряти, нові способи мислення можуть змінити мозок на краще. Змінюючи мозок, ми змінюємо тіло – і навпаки. Учений каже, що на експресію генів сильно впливає наше оточення. І якщо ми маємо генетичну схильність до тривожності, але зростаємо у спокійній атмосфері, це може заспокоїти нашу «тривожну ДНК» і убезпечити від її впливу наш мозок, отже, і темперамент, і поведінку.

А допоможе нам у цьому, на думку Ричарда Девідсона, практикування уважності. При чому уважності внутрішньої – до своїх почуттів, внутрішніх станів, бажань. Поза тим, дослідник попереджає, що інколи навчання практики уважності й молитви помилково перетворюється на звичайне тренування особистісної ефективності за допомогою підсилення концентрації, механічного тренування уваги і усвідомленості. Пан Девідсон наголошує, що практикування уважності призводить до того, що наші дії приносять користь також іншим людям.

І це, власне, може стати чудовим виходом із нашої пост геноцидної ситуації.

Ярослава Музиченко

ТЕГИ: голодомор

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Петро Порошенко:

Слід створити дієві механізми громадського, правового і політичного контролю за діями влади

Люстратор

Володимир Гройсман Прем'єр-міністр України

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Арсенія Яценюка Екс-прем’єр-міністра України

Запитання до:

Екс-прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка

Чому Мін’юст не організує масове подання позовів до ЄСПЛ від українських громадян до Росії за збитки, завдані внаслідок подій на Донбасі та у Криму?