Роковини Дебальцева: Генштаб видав аналіз головної битви 2015-го

Головна битва між українською армією та російсько-терористичними військами
04 лютого 2016, 10:35

Дмитро Лиховій

Дмитро Лиховійжурналіст

“Головна битва між українською армією та російсько-терористичними військами” – так Генеральний штаб ЗСУ називає бої за Дебальцевський плацдарм у Донецькій області, пік яких припав на першу половину лютого 2015 року (закінчення – 18 лютого).

Днями в Українському кризовому медіа-центрі відбулася прес-конференція з приводу тих подій, на якій тримали слово учасники боїв – як воєначальники, так і командири нижчої ланки й прості солдати.

А Генштаб представив розгорнутий “Аналіз щодо бойових дій на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого 2015 року”. За даними ГШ, під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого 2015 загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 — взято в полон та 18 зникли безвісти. Але, кажуть у Генштабі, внаслідок скоординованих дій сил АТО замисел противника — оточити наші війська та знищити їх в районі Дебальцевого — був зірваний. Втрати, понесені противником, змусили його відмовитися від подальших наступальних дій.

Новинарня подає обидва матеріали.

Дискусія в УКМЦ: “Ми зупинили там росіян. Можливо, саме Дебальцеве врятувало Україну”

У лютому 2015 року у районі Дебальцевого зосереджувалося 4,7 тисячі українських військових. Їм протистояли 19 тисяч російських військовослужбовців та бойовиків-сепаратистів. При цьому російська армія забезпечувала тил “сепарських” військ.
Вони також мали перевагу у важкому озброєнні: у три рази переважала кількість танків, у чотири рази – артилерії.

Із втратою українськими підрозділами Вуглегірська, незаконні збройні формування змогли використовувати висотні будівлі для коригування вогню артилерії. Втрата Логвинового у свою чергу значно ускладнила постачання боєприпасів українським бійцям – обстріли українських позицій здійснювались з трьох сторін.
Про це під час прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі розповів колишній начальник штабу АТО генерал-майор Олександр Сирський.

“Для нас відхід з Дебальцевого був ключовим моментом, який відтягував найкращі сили противника. Після цих боїв не було серйозних, масштабних спроб здійснити атаку. Противник поніс важкі втрати”, – каже генерал Сирський.

Після трьох днів штурму Логвинового, для того, аби мати можливість виводити поранених та направляти військовим у Дебальцевому конвої з постачанням, прийняли рішення створити плацдарм біля Луганського. Для цього з наявних сил створили тактичну групу “Барс”, яка мала утримувати дорогу паралельну основному шляху між Луганським та Дебальцевим.

За словами генерал-майора Сирського, про оточення позицій українських бійців мова не йшла, адже зв’язок та постачання не були припиненні повністю завдяки наявності паралельної дороги.

“Так, це було небезпечно. ДРГ противника здійснювали напади. Ми їх відбивали. До останнього моменту зв’язок підтримувався”, – наголосив він.

“Бували такі дні, що ми йшли самі, без колон. Запускали безпілотник і тільки після відеозйомкив ирішувалось пускати колону чи ні. Якщо була загроза – у такий день колони просто не йшли”, – додав командир групи молодший лейтенант Олександр Сич.

Під час штурму Вуглегірська всі українські сили складала перша батальйонна тактична група 30-ї механізованої бригади, окремі підрозділи сил спеціального призначення, до взводу батальйону Нацгвардії ім. Кульчицького та підрозділи батальйону НГУ Донбас.

За словами генерал-майора Сирського, частина військових зайшла в місто з тилу та забезпечила звільнення з оточення підрозділу “Світязь”.

Проте, отримавши інформацію про наближення ворожої колони з 15 танків, командування прийняло рішення відходити.
“Це були окремі загони [95 бригади, 25 бригади, 128 бригади], зведені підрозділи  – ті, які нам вдалося зняти з інших ділянок фронту”, – підкреслив генерал-майор Сирський.

У ніч на 16 лютого бува віддана команда на вихід із Дебальцевого. Українські військові зайняли панівні висоти над “дорогою життя” та утримували їх під вогнем бойовиків до повного виходу українських підрозділів.

Командир бригади підполковник Василь Зубанич розповів, що відхід був настільки організованим, наскільки він міг бути таким у тих умовах.

“Так, були труднощі. Не вистачало зв’язку через потужні артилерійські обстріли. Було виведено багато техніки з ладу. Але справну техніку ми не кидали. Іноді ми приймали рішення про знищення техніки, яка поламалась. Певні проміжки шляху приходилось проходити навіть пішки. Також на маршруті ми стикалися з ДРГ противника. Головне – у нас був наказ”, – зазначив Зубанич.

На запитання, хто конкретно з-поміж командування несе пряму відповідальність за загибель українських військових під Дебальцевим, підполковник Зубанич заявив: “Згідно зі статутом – командир – починаючи від командира відділення, сержанта. Несуть відповідальність усі командири. Всі потрошку. Починаючи від мене! Втрати дуже великі, я згідний. Але оцініть співвідношення сил. Дебальцеве – це був ключовий момент, який зупинив ворога. Вони зайшли в місто тільки на другий день, бо боялися…”

Брифінг в УКМЦ

Аналіз Генерального штабу ЗСУ щодо бойових дій
на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого 2015 року

У січні-лютому 2015 року відбулася головна битва між українською армією та російсько-терористичними військами.

До цього часу сили АТО протягом дев’яти місяців забезпечували ізоляцію кризового району на сході України та не допускали його розширення на решту території держави. Починаючи з травня 2014 року штабом АТО було проведено більше 40 операцій по звільненню території Луганської та Донецької областей від незаконних збройних формувань. Більшість з них була успішною.

Підрозділи Збройних Сил, Національної гвардії, органів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України звільнили від терористичних угруповань близько 60% території Донецької та Луганської областей. Звільнено більше ста населених пунктів регіону, найбільш важливими з яких були: Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ, Сіверськ, Рубіжне, Дзержинськ, Лисичанськ, Дебальцеве та інші.

Найбільш «гарячим» етапом ведення АТО був період з травня по серпень 2014 року. На середину серпня силами АТО були створені усі умови для повного блокування бойовиків в районах міст Горлівка, Алчевськ, Стаханов, а також Луганськ та Донецьк. Впродовж місяця, приблизно до 15 вересня, планувалося завершити їх ліквідацію. Але внаслідок відкритого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил Російської Федерації на територію України кількісна перевага опинилася на боці противника.

Після потужного артилерійського удару з території РФ, у якому були задіяні близько 200 одиниць артилерії, та подальшого вторгнення російських військ, було оточено українське угруповання чисельністю близько 1200 військовослужбовців під Іловайськом.

У вересні — грудні 2014 року інтенсивність бойових дій в районі проведення АТО знизилася. Відповідно до Мінських домовленостей, досягнутих у вересні, здійснювалося відведення озброєння калібром більше 100 мм від лінії зіткнення на встановлені відстані.

Черговий виток загострення обстановки в районі АТО відбувся у січні-лютому 2015 року. Найбільш складна ситуація склалася в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого. Противник намагався будь-якою ціною ліквідувати Дебальцевський виступ та захопити Донецький аеропорт, тим самим примусивши Україну йти на політичні поступки під час переговорного процесу стосовно особливого статусу Донбасу, амністії для бойовиків, а також термінів і порядку проведення виборів до органів місцевого самоврядування.

Бойовики, маючи підтримку підрозділів Збройних сил РФ, прагнули будь-якою ціною здійснити оточення та розгром наших військ.

Ліквідувавши Дебальцевський виступ, російсько-терористичні війська мали на меті розвинути наступ та захопити Артемівськ, Краматорськ і, в подальшому, Харків.

Не допустити просування противника вглиб території України було однією з цілей операції, яку наші війська проводили в районі Дебальцевого.

Стійкою обороною займаних рубежів і позицій наших військ планувалося не лише зупинити переважаючи сили противника, а й нанести йому значні втрати і максимально знизити наступальний потенціал та, як наслідок, зірвати його замисел.

Якби противник не був виснажений, вивід наших підрозділів з Дебальцевського виступу з мінімальними втратами був би ускладненим. Крім того, противник отримав би можливість розвитку наступу вглиб контрольованої території «на плечах» наших військ.

Саме значні втрати, нанесені противнику, примусили його відмовитися від подальших наступальних дій, дозволили перекинути резерви сил АТО, а також забезпечили успішне відведення наших підрозділів з Дебальцевського виступу у безпечні райони з мінімальними втратами.

На 27 січня 2015 року у секторі С було залучено близько 13 тисяч особового складу, з них:

1. Збройні Сили України — понад 8 тисяч осіб;

2. Національна гвардія — до 1500 осіб;

3. Служба безпеки України — до 250 осіб;

4. Міністерство внутрішніх справ — понад 3 тисячі осіб.

У складі угруповання сектору С нараховувалося:

120 танків;

530 бойових броньованих машин;

180 артилерійських систем;

65 реактивних систем залпового вогню.

При цьому, загальна чисельність особового складу підрозділів, що несли службу безпосередньо в районі Дебальцевського виступу, в лютому 2015 року складала близько 4700 військовослужбовців ЗСУ:

по рубежу Семигір’я — Троїцьке — до 1500 осіб;

по рубежу Вуглегірьк — Дебальцеве — до 2700 осіб;

по рубежу Булавинське — Нікішине — до 500 осіб.

У цьому ж районі від Національної гвардії, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України були задіяні близько 500 осіб.

В розпорядженні наших військ в райо