12 днів до котла

Хроніки війни. 12 серпня 2014
20 серпня 2017, 21:37

Лише коли стихнуть емоції, можна робити висновки

Біль втрат ще не стих. Але шок почав розсіюватися. Тому прийшов час взятися за аналіз подій трирічної давнини, які отримали кривавий фінал в «зеленому коридорі» під Іловайськом.

Що ми маємо наразі як матеріал для узагальнення та висновків:

  1. Матеріали розслідування Генпрокуратури
  2. Розбір ситуації, представлений Міністерством оборони
  3. Бачення ситуації начальником Генерального штабу
  4. Спогади учасників подій (з нашого боку та зі сторони противника)
  5. Матеріали ЗМІ та з соцмереж

На них і буду спиратися у своїх роздумах. Опрацювавши велику кількість матеріалів, вирішив, що доцільно буде присвятити час розбору кожного дня від моменту 12 серпня, коли на мою думку, російська армія вмикнула режим операції «примусу до переговорів» (див. «13 днів до котла»). Ми разом будемо рухатися день за днем, відновлюючи ситуацію.

Чому саме така форма аналізу подій була обрана? Вона дозволить розкласти ситуацію. Одразу можна сказати, що проглядаються наступні шари: дії ЗСУ, дії добробатів, інформаційне тло та психологічні аспекти. Їх ми і розглядатимемо в розрізі подій і часу.

Оперативна обстановка

Станом на 12 серпня 2014 року ЗСУ веде активні дії з використанням важкої артилерії та авіації.

  • Цього дня було вбито клин між Горлівкою та Макіївкою: взято під контроль населені пункти Корсунь, Верхня Кринка, Монахово та Криничне. Угрупування бойовиків в районі Горлівки опинилося в оточенні. Противник в своїх оперативних зверненнях говорить про серйозну загрозу втрати Горлівки та Єнакієво.
  • Бойовики підірвали міст на Єнакієво-Углегорськ, але це не стримало наступ ЗСУ. І близько 16 години в Углегорськ увійшли наші танки.
  • На північний схід від містечка Сніжне, між містами Красний Луч та Антрацит в оперативному оточенні опинилися підрозділи 30-ї та 95-ї бригад ЗСУ. Можна передбачити, що саме на підсилення угрупування бойовиків, які тримали в облозі наші підрозділи, зі сторони Шахтарськ-Торез-Сніжне йшла колона з технікою. Авіація та артилерія ЗСУ нейтралізували її. Як стало відомо пізніше, у її складі були військовослужбовці 17омбр армії РФ.
  • Авіація ЗСУ знищила мобільний ЗРК бойовиків біля Суходольська.
  • Українські війська закріпляються на панівних висотах навколо Єнакієво.
  • Артилерійським вогнем перерізано залізницю на ділянці Донецьк-Ясинувата.
  • З застосуванням артилерії, мінометів та стрілецької зброї були обстріляні позиції ЗСУ поблизу населених пунктів Вергунівський Розʼїзд, Земляне, Веселий Яр, Верхня Кринка, Красна Талівка, блокпост неподалік с. Сабівка.
  • На управління військами АТО по відкритих каналах зв’язку вийшли представники так званих “Кадирівців”. Вони просять перемовин стосовно їх відходу на територію Російської Федерації.
  • Бійці 73-го МЦСО та «Кривбас» почали звільнення с. Грабське.
  • За даними ЗМІ противника, батальйон Донбас здійснив спробу штурму м. Первомайськ.
  • На в’їзді в Донецьк (з Курахівського напрямку) автобус з бійцями «Правого сектору» був розстріляний бойовиками. Загинули 12 бійців.
  • Зі сторони Російської Федерації були двічі були обстріляні блокпости поблизу населеного пункту Нижньотепле. Та позиції піхотинців неподалік населеного пункту Степанівка.

місця боєзіткнень 12 серпня 2014

Степанівка

Найскладніша була ситуація в районі села Степанівка. З 11 серпня по Степанівці, де на той момент дислокувався 3 батальйон 30 бригади з доданими підрозділами вівся  багатогодинний ураганний обстріл з території Росії. Внаслідок артударів і танкової атаки 3-й батальйон був деморалізований, виникла паніка, недолік злагодженості офіцерів і сержантів не дозволив відновити керування.
Після виведення із сектора "Д" підрозділів 24-ї, 72-ї, 79-ї, 95-ї бригад ніяких резервів не було. Неорганізований відхід призвів до тяжких наслідків. На базі поблизу села Солнцеве підрозділи 3-го 30-ї і одна із рот 72-ї   бригад залишили до 40 одиниць бойової техніки. Штаб сектора "Д" кинув всі наявні сили для відновлення становища та евакуації кинутої техніки, і частину бойових машин вдалося врятувати. Втрата Степанівки обернулося і втратою Маринівки, село біля  Степанівки, та Міусинськ (30-та бригада мала завдання тримати його). Шляхи відходу на південь для головних сил 30-ї бригади були відрізані. 1-й і 2-й батальйони 30-ї бригади були відрізані від своїх тилів і змушені були прорватися на північ - в район Лутугиного.

Позиції, з яких вівся артобстріл позицій ЗСУ біля с.Степанівка

«Після виведення із сектора "Д" 30-ї бригади та 95-ї бригади в розпорядженні командувача сектором залишилися слабкі підрозділи 1-ї батальйонно-тактичної групи 28-ї бригади, які майже втратили боєздатність, і зведений загін 51-ї бригади в районі села Петрівського. Ці підрозділи були також виснажені тривалими боями, мали некомплект особового складу і бойової техніки. Сектор "Д" залишився без резервів» (Джерело).

Один з епізодів бою за Степанівку описаний в контексті героїчної загибелі екіпажу танку Т-64 під час бою 12 серпня.

 «…5 серпня підрозділ бригади у складі трьох бойових машин піхоти й одного танка зайняв висоту біля Никифорового. Керував тамтешнім блокпостом старший лейтенант Артем Абрамович. Загалом зв’язок зі штабами був надзвичайно поганий. Навіть їжу доводилося здобувати десь «на стороні», бо сухпайки швидко закінчилися…Із російської території пагорб біля Никифорового обстрілювала далекобійна артилерія, а із села били міномети: там розташовувалися загони сепаратистів. Відкрити вогонь у відповідь хлопці не мали змоги: за їхніми спостереженнями, міномети були на території жіночої колонії. 12 серпня все почалося… На блокпост біля пагорба відійшли сусіди – один танк і дві БМП, які охороняли переправу через річку Міус. Хлопці були трохи налякані: чули й бачили великі сили ворога, зокрема танки (йдеться про колону техніки 17 омпб армії РФ, авт. Дивись).

Спробували сконтактувати по рації зі штабами, але жодних конкретних наказів не дістали (мобільний зв’язок у цьому районі був уже виведений із ладу). Провели «нараду лейтенантів» і вирішили відступати до Міусинська, до основних сил бригади. Швидко знялися з висоти й невдовзі прибули на місце. Зустріли там місцевого командира, свого товариша, старшого лейтенанта, який суворо наказав повернутися захищати тили. Пішли назад, на свою висоту біля Никифорового. Щойно зайняли старі позиції, як побачили: з півдня запрацювали «Гради»… Було страшно, але ракети пролетіли повз хлопців буквально за сотню метрів – не влучили. Потім із російського боку знов обізвалася далекобійна артилерія, а ще було добре чути гуркіт танків, котрі насувалися знову-таки з півдня. Лейтенанти запросили по рації у штабів артилерійську підтримку, але почули несподівану відповідь: «Снарядів немає».

Невдовзі побачили чотири танки, що мчали на блокпост із шаленою швидкістю. Один із них був Т-64 з білими смугами, як в українських військ (вочевидь, трофейний) (ймовірніше, йдеться таки про маскування техніки противником. На відео  видно, що техніка має українське маркування. Колона, в складі якої були військовослужбовці 17 омпб армії РФ, зайшла уже замаскованою. авт. ). Саме тому наші солдати першими вогонь не відкривали. Танки почали бити по техніці на блокпосту, лише після цього хлопці зрозуміли, що перед ними ворог. Інші три машини, коли їх роздивились, виявилися світло-зеленуватими Т-72, тоді як українська військова техніка темнішого кольору. Таких танків у нас на озброєнні немає. Вочевидь, вони були російськими. Позиції українських військ почали обстрілювати із двох інших напрямків: як пізніше виявилося, звідти наступали загони ворога. Майже відразу було підбито дві бойові машини. Українські танки дали залп, але в одного потім заклинило гармату – він вийшов із бою. Продовжували бій лише танк Артема Абрамовича та кілька піхотинців. Комусь із них вдалося підбити один російський Т-72, що насувався ліворуч від дороги. Інші хлопці були контужені, поранені або в нервовому шоку. Зважаючи на ситуацію, старший лейтенант Абрамович наказав бійцям відходити, а сам із екіпажем вирішив прикривати відступ.

Поранені й контужені шви­дко повантажилися на вцілілі бойові машини і взяли курс на Міусинськ. Танк Абрамовича мав рухатися за ними. Він розвертався, щоб виїхати на дорогу, і тут на нього на шаленій швидкості вискочив один із російських Т-72. Як усе далі сталося, ніхто з бійців достеменно не пам’ятає. Танки зіткнулись майже лоб у лоб.

Є версія, що обидва екіпажі якісь хвилини залишалися живими й намагались урятуватися. Абрамович навіть устиг витягнути крізь нижній люк механіка-водія – немолодого, дещо кремезного солдата, і поліз назад по свого навідника. Але тут стався вибух: здетонував боєкомплект, башта відскочила на землю, а всередині танка все охопило полум’я.

Більше шансів уціліти було в російських танкістів: їхня машина не вибухнула, хоча солдати могли сильно забитися через потужне зіткнення. Але Т-72 теж зазнав «невиліковних» ушкоджень. Пізніше його підірвав хтось із ворожої сторони»…

Позиція Генштабу

За словами начальника Генерального штабу ЗСУ Муженка, в ніч з 12 на 13 серпня 2014 року підрозділи 30 окремої механізованої бригади (3 батальйон, частково танковий батальйон, деякі інші підрозділи бригади) виконували завдання відповідно по лінії ізоляції. Крім першої і другої батальйонно-тактичної групи: 2 БТГр здійснювала висунення з району Лутугине до Червоної Поляни, 1 БТГр через Міусинськ виходила в район Красного Луча, де вони як раз і взаємодіяли між собою на стику. Решта підрозділів були в районі Степанівки, а також на опорних пунктах і блокпостах навколо цього населеного пункту до Міусинська. В ніч з 12 на 13 серпня 2014 року в результаті паніки, якої зазнав особовий склад, в результаті обстрілу Степанівки, ці підрозділи хаотично покинули даний населений пункт і були виведені на відновлення боєздатності вже, скажімо так, за фактом залишення військової частини в район Мелітополя. Частина військовослужбовців виявилися в місті Новоград-Волинський, в пункті постійної дислокації. Паніка - це найстрашніше, що може бути в армії, що може бути на війні, це глибока психологічна травма. Деякі військовослужбовці 30 ОМБр, які тоді, два роки тому, піддалися панічним настроям, до цих пір не можуть повернутися в нормальний стан. Це значно послабило наші позиції, і, відповідно, розірвало лінію блокування на ділянці Степанівка - Саур-Могила, Степанівка - Міусинськ. Це дало можливість противнику здійснювати підвезення і підхід резервів через Степанівка на Сніжне для забезпечення НЗФ відповідним озброєнням і людським ресурсом для доукомплектування.

 Інформаційні акценти дня

Цього дня Верховна рада прийняла у першому читанні законопроект про міжнародні санкції, який передбачає застосування певних заходів щодо фізичних та юридичних осіб із Росії (чинності він набув з 14 серпня того ж року).

Активно обговорюються відеодокази, що росіяни перефарбовують армійську техніку для «гуманітарного конвою», що має піти на окуповані території.

        

Втім, більше в інформаційному просторі уваги приділено Жириновському, якого ще й досі називають «рупором путіна», який погрожував бомбардування у Східній Европі та знищення країн Прибалтики та Польщі.

Картина дня

Маємо активні дії з боку ЗСУ по всій лінії фронту, які демонструють наміри щодо звільнення окупованих територій. Бачимо налагодження процесу взаємодії між військом та добробатами. Констатуємо активізацію дій армії РФ та все глибшого проникнення на територію України. Потужний кількодобовий артобстріл з території Росії позицій українських військ мав сильний вплив на подальше розгортання подій. І все це відбувалося на фоні явних погроз з боку російських політиків. Український інформаційних простір в цей період не формує події, а лише реагую на те, що відбувається навколо. Основним джерелом інформації щодо бойових дій лишаються спікер штабу АТО та соцмережи.

Зважимо – в соцмережах активно просуваються тези щодо недовіри командуванню армії і одночасно – підвищуються очікування щодо можливості скорого закінчення воєнної операції зі звільнення територій Донбасу (до речі, одні з найпопулярніших нлп-технологій, що використовуються в інформаційних операціях – дискредитація та завищення очікуван (з подальшим болючим руйнуванням міфу).

13 днів до котла                            11 днів до котла

Климент Яровий

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Арсеній Яценюк:

Прийняття і виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2020 року

Люстратор

Павло Жебрівський Голова Донецької обласної державної адміністрації

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Арсенія Яценюка Екс-прем’єр-міністра України

Запитання до:

Прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана

Чи не означатиме ухвалення змін до Конституції восени 2015 порушення конституційних прав тих громадян, які проживають на непідконтрольних Україні територіях?