Що дає військова доктрина: досвід Ізраїлю

Як досвід затяжної війни Ізраїлю з Палестиною може допомогти Україні у створенні власної системи безпеки?
03 квітня 2015, 12:25

Іван Валюшко

Іван ВалюшкоЕксперт Національного інституту стратегічних досліджень

 Україна є 9-м у світі експортером зброї за підсумками 2010-2014 років. Про це свідчить звіт Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI). Наша країна успішно експортує явно не мечі, мушкети чи гуляй-городи.

Мати армію добре, але розуміти, для чого її використовувати – ще краще

 Проте, при цьому, постійно просить постачання озброєння з-за кордону. Наприклад, у грудні минулого року закупила 75 британських бронемашин Saxon. Чи означає це, що ми не можемо забезпечити власну армію без зовнішньої підтримки?

Насправді, ситуація далеко не унікальна: торгують зброєю як ті, хто давно не воював (наприклад, Швейцарія), так і ті, хто воює постійно (наприклад, Ізраїль). Другий випадок особливо цікавий: перебуваючи в стані перманентного військового конфлікту, Ізраїль примудрився зайняти в цьому ж рейтингу наступне за нами, 10-е місце. Ось кілька моментів, які доводять, що нам не завадило б повчитися в цієї країни.

Почати з доктрини

Стартові позиції Ізраїлю були багато гіршими, ніж наші, але діяв він оперативно. У травні 1948 року, протягом 2 тижнів після проголошення незалежності, всі існуючі воєнізовані формування були об'єднані в Армію Оборони Ізраїлю.

Мати армію добре, але розуміти, для чого її використовувати – ще краще. Так, 1949 року з'явилася військова доктрина Ізраїлю, яка базувалася на врахуванні реалій країни та її геополітичного становища:

  • - Ізраїль змушений воювати проти чисельнішого супротивника;
  • - Ворогів цікавить лише повне знищення Ізраїлю;
  • - Твереза оцінка сил ставить єдину реальну мету – завдати максимально можливих втрат супротивнику, щоб виграти час перед наступним нападом;
  • - Розміри, рельєф, ландшафт, інфраструктурна мережа позбавляють країну природних позицій для оборони;
  • - Щоб зберегти економіку, Ізраїль не може собі дозволити затяжну війну.

 Чи застосовні ці реалії до України? Ще й як.

  • - Ми ведемо війну проти численнішого і технологічно потужнішого супротивника, для якого саме існування України – географічні новини.
  • - Штурмувати Кремль нам не під силу і ні до чого: чужого не потрібно, але за своє міцно давати "по зубах" необхідно.
  • - З нашими ландшафтами довго воювати можна тільки в Карпатах і на Поліссі, але лісів і боліт вже менше, ніж за часів УПА.

Валютний курс, ціни на борошно, бензин і тарифи показують, що больовий поріг вітчизняної економіки під час війни досить низький.

Продовжити танками

Свого часу, маленький Ізраїль усвідомив необхідність маневреної армії. 1949 року у розпорядженні ЦАХАЛу був лише один танковий батальйон – американські "Шермани", куплені в Італії, Франції або Великобританії, брали участь у всіх арабо-ізраїльських війнах, але завжди модифікувалися під нові умови і потреби.

США та інші країни не особливо поспішають давати Україні суттєву військову допомогу 

В якийсь момент Ізраїль зіткнувся з небажанням інших країн продавати йому озброєння. Так само, як тепер США та інші країни не особливо поспішають давати Україні суттєву військову допомогу.

Тель-Авів тоді звернувся до головного споживача майбутньої продукції: своєї армії. 1970 р з'явилася "Меркава" – основний бойовий танк, роботи з проектування якого очолив не інженер, а бойовий офіцер. Ізраїлю довелося клепати свою "колісницю" в ході майже постійної війни; Україна ж створила свою танкобудівну традицію задовго до її початку, але "на те він і кравець, щоб подертий жупан носити". 

У мережі гуляє історія про те, як на якихось військово-польових випробуваннях український БМ "Оплот" зірвав овації, "здолавши" і "Абрамс", і "Меркаву", і Т-90. Складно оцінювати достовірність такої інформації, але справа в іншому. Навіть якщо "Оплот" – насправді такий убертанк, то, відверто кажучи, користі від цього не багато. "Меркав" наклепали 1500, "Абрамсів" – більше 10 000 по всьому світу, Т-90 – більше тисячі, а "Оплотів" – поки 10. Яку війну можуть виграти 10 машин? Ми для цього на 2 століття запізнилися.

Щоб перлина українського танкобудування стала популярною не тільки на виставках, а й у замовленнях іноземних армій, потрібно спочатку замовити її для потреб власної.

Рятувати невинних

Досвід Ізраїлю у відкритих військових діях може бути малопридатним для України (все-таки, хронометраж арабо-ізраїльського конфлікту намотав вже не один десяток років), але він цінний в інших аспектах. Війна – війною, а злочинність, тероризм та інші загрози безпеці громадян існують постійно.

26 липня 1976 року терористи захопили рейс "Тель-Авів – Афіни – Париж". Викрадений літак здійснив посадку в аеропорту "Ентеббе" на території Уганди, котра вельми "співчувала" терористам та прийняла їх разом зі здобиччю "як рідних". За декілька днів пасажирів з неізраїльськими паспортами і неєврейськими іменами відпустили, залишилося 105 осіб, яким загрожувала смерть в якості заручників.

Якщо не можна врятувати тисячі людей, то, може, треба врятувати хоч одну?

За підсумками штурму аеропорту 4 липня 101 заручник і члени екіпажу були звільнені. У ході операції загинули її командир Йонатан Нетаньяху і 4 заручники. Усі 8 терористів, від 25 до 45 солдатів і близько 30 літаків Уганди були знищено. Операція "Кульова блискавка" (або "Ентеббе", або "Йонатан") стала взірцем однієї з найбільш відомих і складних збройних операцій спецпідрозділів світу.

Маємо яскравий приклад того, як Держава повинна захищати своїх громадян у будь-якій точці планети. Приклад вольового рішення керівництва країни ризикувати задля виконання зобов’язань перед власним народом і власними громадянами. Маємо зразок професіоналів, здатних вирішити на свою користь здавалося б безнадійну ситуацію.

Коли "русский мир", прийшовши на територію українського Сходу, почав гострити зуби на інші області, Україна відреагувала власною спецоперацією. Щоправда, "Уганда", яка підтримує терористів, цього разу була набагато небезпечнішою. Тому, якщо не можна врятувати тисячі людей, то, може, треба врятувати хоч одну?

Ось вже 9 місяців на території Росії утримується українська льотчиця і народний депутат Надія Савченко. Незважаючи на запевнення вищих представників влади, її ув'язнення триває. Можливих висновків два: або держава напружує не всі м'язи, або вона – велетень на глиняних ногах, здатний тільки урізати зарплати і піднімати тарифи. Обидва варіанти однаково сумні.

Карати винних

У 1961 році в Єрусалимі пройшов суд над Адольфом Ейхманом – колишнім офіцером СС, якого притягнули до відповідальності за знищення мільйонів євреїв. Важливо те, що у травні 1960 року його "повернули" з Буенос-Айреса агенти Моссаду, де він тривалий час переховувався. Державний злочинець був спійманий і покараний.

Якщо ми говоримо про досвід, то це не означає, що СБУ повинна стрімголов летіти в Ростов і Москву, щоб привезти звідти Путіна і Януковича. Адже і на нашій власній території вистачає, кого ловити і карати: корупціонерів, наприклад. Головна ідея – у невідворотності покарання: сепаратист, терорист, продажний суддя чи шахраюватий чиновник повинні відповісти за свої вчинки і провини. Безкарність створює прецеденти і паморочить голову, гарантована відплата породжує страх і протвережує.

Ізраїль подає приклад того, як перебуваючи в постійному військовому конфлікті, потрібно захищати "своїх" і карати "чужих". Україна обов'язково переможе в нинішній війні і багато уроків їй належить засвоїти. Найголовнішим буде усвідомлення необхідності боротися за своїх громадян: за одного і за багатьох, на своїй землі і за кордоном, мовою дипломатії і силою зброї.

Іван Валюшко

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Арсеній Яценюк:

Прийняття і виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2020 року

Люстратор

Віктор Шокін Екс-генеральний прокурор України

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Володимира Гройсмана Прем'єр-міністра України

Запитання до:

Голови Національного банку України (НБУ) Валерії Гонтаревої

Як ви поясните західним партнерам, від яких Україна вимагає санкцій проти Росії, чому в умовах війни НБУ збирається підтримувати російські банки?