Дмитро Вовнянко

Дмитро Вовнянкоблогер, доброволець

Чому нити в унісон з усіма мені бридко і огидно

Чому наслухавшись від знайомих «арміяконаєзголоду», я їду в АТО і бачу пічки на відділення та тиловиків з харчами і запчастинами для машин? Без разносолів харчі, звісно, але ж бачу!

10 жовтня 2015, 21:03

Скажіть мені, чому я такий ідіот?

Чому замість волати «нічонеміняється», я помічаю реальні переміни? Чому наслухавшись «владанічогонеробить», я виходжу на вулицю і бачу відремонтований міст біля метро, та заасфальтований (разом з тротуарами) сусідній двір, які не ремонтували від часів Кучми?

Чому наслухавшись від знайомих «арміяконаєзголоду», я їду в АТО і бачу пічки на відділення та тиловиків з харчами і запчастинами для машин? Без разносолів харчі, звісно, але ж бачу!

Чому в той час коли весь тил волав "армію вдягають тільки волонтери", я їду на ротацію і бачу ЗСУшників у новій тоді формі (гелетейці) і прикордонників у "новій цифрі"?

Чому на ротації на моїх очах, приходячи до волонтерів попросити банку тушонки до завтра, бо гроші мають надіслати, але не встигають, хлопець отримує повен мішок харчів, машину-попутку з «Айдару» з водієм і категоричне небажання чути доводи «нам не треба, віддайте тим кому справді потрібно!» І так – скрізь…

Чому в той час коли сердобольні громадяни плачуться «армія конає без грошей і курева», я (не палю) заробляю за вечір десяток пачок цигарок, чистячи (від нема чого робити) п'ять автоматів?

Чому в той час як звідусіль плачуться «податки не зменшують» і «з корупцією на митниці не борються», від знайомих бізнесменів я чую прямо протилежне?

Чому, коли звідусіль плачуться «росте безробіття», я не знаю як відскіпатися від замовників?

Чому, коли навколо ниють «неможливо нічого вирішити без хабаря», я примудряюся перевести малого зі звичайного садка у логопедичний без жодного натяку на корупцію?

Чому, вже реальна зрада, спроба поставити на добробат екс-беркута, закінчується тим, що місцеве міліцейське керівництво дає задній хід і йде на поступки бійцям?

Та зрештою. Я боєць добровольчого загону, учасник АТО, маю нагороди. Чому я не натягую на себе кітель з медалями і не пруся під ВР волати «де мій статус добровольця??!!», «де моє УБД??!!», «де мої пільги??!!» Чому я продовжую працювати для загону (на шару) і заробляти гроші так само як мільйони наших співгромадян?

Чому?

Щоправда, тоді виникає ще й інше питання. Навіщо було йти з заводу (стабільна і не таке вже й маленька з/п ІТРвця), аби працювати в такому непевному і непередбачуваному бізнесі? Навіщо було маючи залізну відмазку від армії (травмована спина + 3 дітей), пхатися на війну добровольцем?

Чому нити в унісон з усіма мені бридко і огидно? Чому я такий ідіот?

Джерело

Дмитро Лиховій
Журюся
09 жовтня 2016, 17:03