Інформаційна війна: як не програти

В інформаційній війні найважливіше - критично ставитися до будь-якої інформації, якщо вона для вас важлива. Детальніше - у дискусії політиків, фахівців і блогерів

 

КОМЕНТАРІ: 16 Додати коментар
Юрій Стець 08 червня 2015, 11:33 і

У новому Законі про засади інформаційної безпеки України не буде проведено межі між свободою слова та інформаційною безпекою. Це – різні речі. В тому є ключова функція створеної при Міністерстві інформаційної політики експертної ради, до якої увійшли відомі журналісти і експерти. Саме в тому є велике напрацювання проекту закону, де не буде перейдено цієї межі між свободою слова та інформайіцною безпекою.

Павел Пєньонжек 03 червня 2015, 18:01 і

Українські ЗМІ також частково відповідальні за ті настрої, які зараз є на Донбасі. Багато людей там остаточно втратили довіру до українських медіа. Їм важко повірити в те, про що говорять українські канали, адже вони неодноразово ловили їх на брехні. Українська армія також стріляла по жилих кварталах. Це зрозуміло, бо це війна. Українські ЗМІ мовчали про це, а офіційні структури говорили, що це справа рук сепаратистів. Так, не завжди можна зрозуміти, хто саме стріляв. Але часом місцеві це знають точно. На місці деяких ЗМІ я би краще казав "був обстріл". Тож недовіра місцевих - це вина не тільки російської пропаганди. Хоча вона, безперечно, сильна та якісно зроблена.

До того ж ця проукраїнська риторика в ЗМІ… Вона дуже часто - не загальноукраїнська. Люди на Донбасі, який теж, безперечно, український, не можуть її сприймати. Вона добре впливає на настрої людей, які живуть тут, додає якогось позитиву. Але роль ЗМІ не покращувати настрій, а розповідати, що відбувається. Для кращого настрою я можу подивитися комедію.

Крім того про деякі речі можна промовчати, аби не провокувати конфлікт. Ті ж закони про декомунізацію. Зараз, під час війни, вони не на часі, бо точно грають проти об’єднання України.

Дмитро Вовнянко 03 червня 2015, 17:53 і

За всіх закидів щодо недосконалості інформаційної політики України, факт очевидний – від липня минулого року не сталося жодного переходу на бік сепаратистів бодай якогось великого підрозділу українських силовиків. Не треба перебільшувати вплив ворожої пропаганди – діє вона на тих, хто ще до війни захоплювався ідеями "руского міра". На відданих Україні – не діє. Особи ж нестійких поглядів хитаються постійно, й у питанні, чий бік обрати, керуються не стільки пропагандою, скільки власним страхом перед грубою силою.

Тож треба визнати – нам пощастило з ворогом. З одного боку, головна аудиторія російських ЗМІ – терористи та їхні прибічники. Підтримуючи їхній бойовий дух, проросійські видання вдаються до приниження українців і створення міфів на кшталт "розіп’ятих хлопчиків" і "двох рабів". Вочевидь, чітких програм впливу на українських солдат і офіцерів росіяни не мали, тому змушені вдаватися до імпровізацій, і, як наслідок, припускаються таких ляпів, що, мовляв, українські офіцери не те що не перешкоджають перегляду їхніх роликів особовим складом, а навпаки – рекомендують їх, для підвищення патріотизму і бойового духу. Утім, цього замало.

Недолугість супротивника значною мірою "компенсується" відсутністю дієвої української інформаційної політики, якою мала б займатися влада, точніше, так зване Міністерство інформаційної політики. Досі трапляються випадки, коли вся ідеологічна робота у військових частинах зводиться до нудних промов командирів в стилі "захищайте Батьківщину – матір вашу!" До честі деяких професійних військових, слід визнати – вони швидко зрозуміли, що застарілі рецепти підняття бойового духу нікуди не годяться і разом з небайдужими українцями виправляють ситуацію.

Левко Стек 03 червня 2015, 17:48 і

Я вважаю, що інформаційна війна не стосується журналістів, бо робота журналістів - інформувати. Хай цим Міністерство інформаційної політики займається або якісь нові служби. Врешті-решт, інформаційна війна спрямована на перемогу з використанням будь-яких засобів, і це суперечить журналістським стандартам. Я можу бути далеко не в захваті від того, що роблять російські медійники, але це не означає, що я буду копіювати їхні вчинки та відповідати на брехню брехнею. Це шлях у нікуди. Пропаганду можна побороти тільки об'єктивною інформацію.

Артем Захарченко 28 травня 2015, 11:01
Одна з найгірших речей в інформаційній війні - оці люди, яких ти "давно знаєш", і які не могли "продатися ФСБ", які, напевно, "чогось не розуміють" - інакше чому вони так роблять? Чому щодня, регулярно, всіх задовбують постами про "звірства" українських військових, чому підтримують кожну кремлівську кампанію?
І рука не здіймається розфрендити цих людей - стільки у вас було в минулому спільного. І спілкуватися далі неможливо.
Юрій Стець 27 травня 2015, 13:55 і
Ми зараз робимо таку програму окремо, яка називається "інститут військових журналістів", якою керуватиме Тетяна Попова (заступник міністра інформаційної політики).
Валерій Логінов 27 травня 2015, 13:51 і
Мені дедалі більше новини про наші доблесно- каральні))) ЗСУ подобається читати на російських сайтах. Ну, самі почитайте: "Поразки ЗСУ мали тактичний характер і не привели (в першу чергу - завдяки позиції Росії) до їх розгрому... Отже, ЗСУ не зазнали найголовнішої (в громадянських війнах) - моральної - поразки. Вони не тільки відновили, а й істотно наростили власні сили і мають серйозні підстави розраховувати на майбутній реванш ... "А?))) Зверніть увагу, на головну прикрість ... цитата ще раз: "ЗСУ не зазнали найголовнішої - моральної - поразки." Це ТЕ, чого вони від усіх нас чекають. Від армії, волонтерів, народу ... і ЦЕ саме ТЕ, чого ми не повинні собі дозволити. Усе в наших руках - тому їх не можна опускати. Кулаки стискати - можна ... а опускати руки ... НІ.
Максим Колесніков 27 травня 2015, 13:48 і
Один із безперечних успіхів російської пропаганди в Україні - це створення в громадській думці уявлення про численні "котли", які нібито влаштували "Сепари" й російські регулярні війська нашій армії, і впровадження страшилки про "котли" в нашу свідомість. У нас взагалі суспільство, особливо активна в інтернетах його частину, на рідкість схильне до паніки й істериці, а тут щось незрозуміле і дуже дуже страшне, як же не повірити. Тим більше що самі українці не довіряють начальству апріорі (часто - заслужено), а вже під впливом "журналістики" типу "Цензора" - і поготів. Вірити Захарченкові та Кисельову в цьому питанні виявилося для багатьох легше, як би абсурдно це не виглядало з боку. Армійське начальство від нас щось приховує, не може ж не приховувати, а що на війні справді треба багато всього приховувати (війна - шлях обману зрештою), панікери навіть припустити не хочуть. Чи був котел в Іловайську? Так. Чи була спроба зробити його в Дебальцевому? Так. Чи були поразки на Савур-Могилі, розстріл під Зеленопіллям, блокування якихось частин та оточення блок-постів? Так, звісно. І все-таки це не причина приреченості! Коли я читаю фразу "Росіяни тут і тут влаштувати котли ЗСУ" замість фрази "спробували влаштувати" - я бачу, що люди вже готові визнати поразку. Проковтнути брехню, влаштувати паніку. Наша армія не вміє "піарити" себе і свої успіхи - а наша журналістика часто готова нашу армію обгидити заради красного слівця. І річ не в горезвісному Муженку. Річ у готовності підхопити тему поразки. "Сепари" брехали півроку, що взяли ДАП. Півроку брехні - і регулярні істерики з нашого боку. І в майбутній військовій кампанії і журналісти, і суспільство готові підхопити тему "ми програли", навіть не спробувавши розібратися в питанні. Хтось від утоми, хтось - щоб потішити амбіції, хтось - через незнання. Але в будь-якому разі, це буде перемогою російської пропаганди.
zloy-odessit 27 травня 2015, 13:40 і
Не минуло й півроку, а якщо бути точнішим, то минуло, ба навіть більше, як слід було б "уже", але ж ні, а чухаються лише зараз. Як би сумно не було, а Міністр інформаційної політики України Юрій Стець нарешті схаменувся і планує створити координаційний центр роботи блоґерів для поширення правдивої інформації. Та певна річ, що "планує", але не створив, однак, бодай хоч щось, бо заговорили. «Донесення правдивої інформації тим людям, які спілкуються в інтернеті, для цього не потрібні боти і тролі. Той, хто користується соцмережами не перший день, бачить це і розуміє. Для цього потрібно об'єднати людей, які є авторитетними в соцмережах, і мають велику кількість людей, які їх чують. Об'єднати їх в роботі », - поділився думками міністр. Юрій Стець вважає, що необхідно створити координаційний центр роботи таких блоґерів, що було необхідно зробити як мінімум ще минулої зими, але на жаль. З іншого боку, краще пізно, ніж ніколи, а тому - в добру путь. Адже багато в чому захистом інформаційного простору України опікуються, як не дивно і навіть прикро, звичайні блоґери. І якщо підходити до питання з позиції термінів, то кібервійська - це саме те, що потребує координації, а тому вектор мислення міністра інформаційної політики дуже навіть слушний. Мазаль тов!
Юрій Стець 27 травня 2015, 13:29 і
Найкращий інструмент контрпропаганди - правда. Ми перестаємо захищатися і йдемо в наступ. За нами правда. Проти нас Росія почала агресію. Це потрібно довести ЄС, якщо не допоможуть нам, наступною може стати Європа.

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Петро Порошенко:

Слід створити дієві механізми громадського, правового і політичного контролю за діями влади

Люстратор

Айварас Абромавичус Екс-міністр економічного розвитку і торгівлі

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Сергія Клюєва Народного депутата України

Запитання до:

Президента України Петра Порошенка

У чому полягає ключова проблема управління державою порівняно з управлінням Вашими активами, через яку доходи Державного бюджету за 2014 рік порівняно з 2013-м зросли лише на 3%, а Ваші особисті доходи, згідно з оприлюдненою декларацією, зросли на 600%?