27 травня 2015, 15:39

Кого сховає "укриття"?

Багряні маркування "укриття" тихо увійшли у життя мешканців великих міст. Разом із ними зникла ілюзія, що війна на Донбасі далеко, проте не з’явилося відчуття надійного тилу.

Укривайся – хто може

Як з’ясували "Висновки", у Києві директиву про підготовку найпростіших укриттів ЖЕКам спустили згори – з КМДА. Віддуватись нижній ланці довелося за рішення "про превентивну цивільну безпеку". Його ухвалили на найвищому рівні наприкінці січня на засіданні РНБО. Причому міста не будуть фінансово підтримувати комунальників, хоча різні райони столиці мають різні можливості.

Загалом на весь Київ збереглося 526 обладнаних бомбосховищ, які дісталися з радянського спадку, але більшість прихистків, розміщених на офіційній карті столиці, – примітивні укриття 4-го рівня або ж підвали.

Найбезпечнішим вважається Печерський район, де є велике скупчення об’єктів метро і підземних приміщень для захисту органів центральної влади. Добре захищеними вважаються райони, багаті на заводи, де, за технікою безпеки, передбачені бомбосховища, а також райони-спальники з великою кількістю підземних паркінгів.

Бомбосховища КиєваБомбосховища Києва 

Проте є масиви, які в надзвичайній ситуації зможуть прихистити людей лише в льохах із бульбою або санітарних підвалах, якими донедавна користувались ЖЕКи.

КАТЕГОРІЇ ЗАХИСНИХ СПОРУД:

Перша - коли стіни укриття витримують удар до 5 кг на квадратний сантиметр. У Києві це – сховища в Адміністрації Президента, Верховній Раді та Кабінеті Міністрів. Ці об'єкти містяться на глибині семи поверхів під землею. Врятують навіть від прямого влучання атомної бомби. Доступ до них мають лічені особи - об'єкти засекречені.

Друга категорія - це сховища, які здатні витримати удар силою до 3 кг на квадратний сантиметр. Вони розташовані на всіх вибухонебезпечних об'єктах: комбінатах, заводах і фабриках, а також під місцевими органами влади. Прямого попадання надпотужної зброї не витримають. Натомість захистять від артобстрілів та хімічних атак.

Сховища третьої та четвертої категорії – відповідно тримають удар 2 і 1 кг на квадратний сантиметр. Це підвали будинків, паркінги та підземні приміщення. В них можна сховатися хіба що від радіаційного дощу та кулеметних черг.

Саме такі сховки добросовісно промаркували, зокрема, на Сирці – червоні написи з’явилися на всіх 140 будинках (переважно - хрущовках) між станціями метро "Дорогожичі" та "Сирець".

Оскільки на Сирці немає великих заводів, паркінгів і бомбосховищ, доводиться шукати найпростіші укриття. Молодий директор сирецького ЖЕКу Антон Шалигайло каже, що прибирання, ремонт, встановлення санвузлів та майстрування лавок – усе робиться власними силами. Місто не дало на "укриття" жодної копійки, та й ці послуги не включено в комунальні виплати, скаржиться він.

"Для безпеки 22 тисяч мешканців Сирця визначено 13 об’єктів укриття, які ми привели до стану підвищеної готовності. Серед них 2 станції метро, які можуть розмісти у випадку загрози понад 2,5 тисячі мешканців. Визначені ще 10 підвалів, які споряджаються лавами, у деяких треба вирішити питання санвузлів, але на їх купівлю поки немає коштів. Це все, що може сьогодні зробити ЖЕК", - розповів "Висновкам" Антон Шалигайло.

Пані Марія, яка мешкає на Сирці, за свої 89 років пережила два голодомори і ховалась у Другу світову війну від бомбардувань німців у льоху, де були завчасно заготовлені вода, продукти і ковдри. Вона не користується комп’ютером і не розуміє, що таке "укриття п’ятого класу", і не вірить, що вони, як переконані комунальники, "у стані підвищеної готовності".

 

Бомбосховища КиєваБомбосховища Києва

Разом із пані Марією спускаємося розвідати підвал її хрущовки, захаращений бульбою та консервацією. Побачена картина не втішила: окрім завалів, тут тісно і мокро – протікає каналізація. Влада залишила киян перед небезпекою сам на сам, переконана пані Марія.

Ближче знайомство з реальним станом підземних укриттів відкриває картину не для слабких нервів. У трьох підвалах із 12 укриттів, які передбачила райдержадміністрація Шевченківського району  – грибкова сирість, нема вентиляції повітря, санвузлів. У деяких приміщеннях на п’ять-шість-6 кімнат планують прихистити дві тисячі мешканців, проте важко уявити, як вони проведуть тут навіть півгодини. Зі списку з 10 приміщень лише два об’єкти у доброму стані – це фітнес-клуб та сауна. Вони, щоправда, зараз зайняті, і зобов’язані звільнити "укриття" після першого звуку сирени. 

Укриття: як це має бути

Як ми насправді розуміємо поняття укриття? Тимчасовий притулок, який відповідає критеріям: сухо, чисто і безпечно. Для зручності і тривалого перебування тут ще мають бути лавки для сидіння, запас води, туалет і вентиляція. Бажано мати запас харчів та протигази, обов’язково - запасний вихід.

Із п’яти оглянутих "Висновками" об’єктів чотири не відповідали більшості критеріїв.

З найпростіших рекомендацій:

Слід попередньо ознайомитися зі списком укриттів, визначити свій маршрут відходу та альтернативні прихистки – сьогодні з’явились навіть мобільні додатки з мапою укриттів. А у випадку реальної загрози – після сповіщення сирени – ввімкнути радіо чи телевізор, виконуючи всі звукові інструкції. Триба мати напоготові "речі на вихід": документи та предмети першої необхідності, медичну аптечку, засоби гігієни, протигаз, каремати та ковдри, воду та їжу.

Фахівці кажуть, що укриття четвертого-п’ятого рівня витримують удар силою, відповідно, в два і один кілограм на квадратний сантиметр. Тобто, підвали врятують від кулеметних черг, проте не від артобстрілу чи, тим більше, хімічної атаки.  

Досвід країн, які тривалий час живуть у режимі війни, наприклад, Ізраїлю, свідчить: мирній людині достатньо 14 секунд, щоб урятуватись в укритті від ракети терористів. Більшість 13-річних дітей, які не знають, що таке життя без війни, чітко знають, що їм робити: як ховатись під час обстрілу чи хімічної атаки, як себе поводити, коли НП застала їх, наприклад, в автобусі чи магазині. Утім, там люди знають, що у цих укриттях вони можуть провести від кількох годин до кількох діб, для цього існують усі необхідні пристосування. 

Що можна зробити?

Нині, перебуваючи в психологічному стані війни, кияни потребують елементарних знань основ цивільної оборони. Для цього можна залучати усі наявні інструменти: від плакатів на під’їздах із доступним роз’ясненням поведінки в різних ситуаціях НП - до тестових навчань на радіо, ТБ, а також практичних тренувань за участю волонтерів. Бо мало хто пам’ятає заняття з ЦО, може відрізнити вибухонебезпечні предмети і знає, що слід робити при загрозі хімічного, біологічного та радіологічного зараження території.

По-друге, слід вимагати від влади серйозного ставлення до питання безпеки людей і привести до ладу визначені приміщення під укриття. З реального стану підвалів видно: влада все ще сподівається, що пронесе, і до реальної загрози справа не дійде.

По-третє, для будь-якого киянина, який хоче знати більше про свою безпеку, важливо також ознайомитись із найближчими укриттями – в якому вони стані, чи підходять тим, хто має серйозні хвороби. Така інформація необхідна для впевненості у безпеці й допоможе уникнути паніки під час можливої загрози.

Наразі ознайомлення з умовами підземних укриттів категорично заборонено: ключі – у працівників ЖЕКу, їм приписано відчинити двері укриття лише в разі сигналу загрози. Проте в офіційному переліку є діючі спортклуби, магазини, перукарні, відвідати які слід в обов’язковому порядку. Власники відмовити не можуть, оскільки це також і громадське місце.

Також варто самоорганізовуватись на місцях. Зокрема, для прибирання підвалів. Для цього, передовсім, слід провести попередні збори серед мешканців і обрати кількох відповідальних осіб. Вони ж у разі загрози прослідкують, чи всі мешканці будинку отримали інформацію і покинули споруду.

Це те, що ми можемо робити без фінансових затрат та вказівок "зверху".

Леся Соловчук