Пантеони в Європі. Історія держав в особах. Польща, СРСР

Рештки польських королів досі спочивають там, де їх ховали протягом останніх тисячу років. На відміну від Київських князів, сучасниками яких були перші монархи сусідньої держави. Не менш затишно почувають себе в сучасній Росії і рештки радянських провідників
04 січня 2016, 17:10

За прізвищами на табличках Пантеонів можна вивчати історію країни, створювати їй рекламу та, врешті, підвищувати самооцінку її громадян.

Пантеон – слово, яке вокристовують на означення групи богів, що належать до якоїсь однієї релігії або міфології, або ж будівлі, присвяченої богам певної релігії. Сучасне значення цього слова, яке застосовується найчастіше, — місце поховання людей, внесок яких у розвиток держави, її науки, культури вважається видатним.

У попередніх публікація [Висновки] ілюстрували, як формувалися пантеони в Італії, Франції, Портігалії та Іспанії. На відміну від перших трьох з названих країн, які протягом своєї історії були як монархіями, так і республіками, Іспанія до сьогодні лишилася монархією. Тож єдина усипальня монархів, Ескоріал, закладена наприкінці 1500-х , досі, так би мовити, діє, і, на відміну від некрополя французьких монархів у Сен Дені, не руйнувалася політичними опонентами. Окрім Ескоріалу, є лише один великий загальнонаціональний об'єкт, який можна назвати національним пантеоном, - Долина полеглих, де поруч спочивають майже 40 тисяч іспанців, які воювали один проти одного у громадянській війні 1930-х.     

У цій публікації - про досвід Польщі та навіть СРСР.

  Польща

Попри складну історію державності та соціалістичну (майже півстолітню) сторінку, у поляків панує гідний заздрості лад в питаннях національного пантеону. Стрижнем у цій справі з Х століття незмінно виступала римо-католицька церква, авторитет якої у Польщі зберігався за будь-якого ладу чи перебування у складі інших держав.

 

  Гнєзно (Познань)

 Пантеон перших польських королів - Собор Петра і Павла. Познань. Фото: Віціпедія

У Х-ХІ ст., до руйнації у 1038, Гнєзно виконувало роль столиці. Збудований у сусідній Познані один із найстаріших польських храмів, кафедральний собор Петра і Павла (заснований 968), назвають імовірним місцем хрещення першого документально відомого володаря Польщі, князя Мешка І. Храм є місцем поховання перших польських правителів – згаданого Мешка I (992) та першого польського короля Болеслава Хороброго (1025). Загалом там спочивають 8 правителів: ще двоє, період правління яких обмежився 1038 роком (Мешко ІІ та Казимир Відновитель), та четверо – у період 1239-1296.

       

Поховання Мешка І має набагато приблизніші обриси,       Банкнота із зображенням Мешка І та його 

ніж Ярослава Мудрого. Фото: Вікіпедія                                    печатки. Фото: magazynpolski.wordpress.com

  Плоцьк 

Упродовж півстоліття, 1079-1138, столиця Польщі була тут. Тож польських королів ховали у Кафедральному соборі Успіння – найстарішому римсько-католицькому храмі Польщі. Останній спочинок тут знайшли Владислав Герман І, Болеслав ІІІ та, імовірно, Болеслав IV Кучерявий, який помер вже 1173 року. 

  Краків. Вавель

 Собор Станіслава і Вацлава. Вавель. Краків.

Фото: Вікіпедія

Краків був столицею Польщі, з невеликою перервою, у 1038-1607 роках – до переїзду королівського двору до Варшави. Головний храм міста, розташований на території Вавельського замку, імені святих Станіслава і Вацлава, був місцем як коронації польських королів, так і їх мавзолеєм, починаючи з ХІІІ ст., а з початку ХІХ ст. став національним пантеоном.

Тут знаходяться мощі св. Станіслава, покровителя Польщі, - єпископа, убитого у Кракові 1079 року. У храмі та прибудованій на початку XVI ст. Каплиці Зигмунда тут безперервно ховали польських королів – незалежно від їх належності до династій, системи сходження на престіл та навіть статі.

         Гробниця королеви Ядвіги. Фото: Вікіпедія                                       Урна з серцем Тадеуша Костюшка.                                                                                                                                 Фото: www.wikiwand.com 

Першими були представники династії П’ястів (з 1227), 1399 – королева Ядвіга; з 1434 до 1572 року – Ягеллони: Владислав II Ягайло, Владислав III Варненчик, Казимир IV Ягеллончик, Ян I Ольбрахт, Олександр Ягеллончик, Сигізмунд I Старий, Сигізмунд II Август. З 1596 по 1734 датовані поховання епохи, коли королів обирали: Анна Ягеллонка, Стефан Баторій, Сигізмунд III Ваза, Владислав IV Ваза, Ян II Казимир, Міхал Корибут Вишневецький, Ян III Собеський, Август II Сильний, Станіслав Ліщинський.  

        

Король Ян ІІІ Собеський. Фото: Вікіпедія                                     Маршал Юзеф Пілсудський.

                                                                                                              Фото: www.szkolajedynka.edu.pl 

1815 року на Вавелі поховали князя Юзефа Понятовского. Саме після нього тут почали ховати національних героїв та відомих поляків: 1818-го – Тадеуша Костюшка, у 1927 - поета Юліуша Словацького, у 1937 – маршала Юзефа Пілсудського, у 1993 році перепоховано прем’єр-міністра Польщі у вигнанні, генерала Владислава Сікорського, який загинув 1943 в авіакатастрофі за загадкових обставин. А у 2010 – президента Леха Качинського та його дружину, що загинули в авіакатастофі на території Росії.

  Краків. Новий пантеон

Біля храму Петра і Павла у Кракові зараз висить інформація польською та англійською мовами про те, що у криптах костелу запроваджується Національний Пантеон – «місце спочинку найвидатніших творчів польського мистецтва, літератури, науки, хто гідний імені Великого Поляка, незалежно від його переконань і поглядів». Ідею затвердили у травні 2009. Повідомляється, що сучасна історія пантеону розпочалася 17 вересня 2013 року похованням одного з найвидатніших польських митців, драматурга і письменника Славомира Мрожка.

Освітньо-музейну частину Пантеону планують сформувати до 2016-го року.

  СРСР

 Кремлівська стіна та мавзолей Леніна. Москва

Фото: dic.academic.ru

Радянський союз також активно використовував ідею пантеону. Головним радянським пантеоном був комплекс мавзолею Леніна із Кремлівською стіною.

Вони засвідчували, від кого веде свій початок ця держава і хто становить її, так би мовити, цвіт. Роль пантеонів місцевого значення виконували Парки слави, де, поруч із вічним вогнем, розміщувалися кенотафи з іменами революціонерів, генералітету або воїнів Радянської армії, або ж їхні погруддя.

Тіло Леніна у мавзолеї. Фото: rus-ekskurs.net

 Поховання Йосипа Сталіна біля Кремлівської стіни. У Кремлівській стіні - урни з прахом інших діячів  радянської держави. Фото: Вікіпедія

Ідеологічне навантаження (якщо порівнювати із Італією чи Португалією) лишалося незмінним: дати відповідь у подіях та прізвищах на запитання, «що це за держава».

Україна досі такої відповіді не має. А починається все з недописаної історії. Саме вона мала б чітко розставити всі крапки над «і» в питанні: хто ті люди, які творили Українську державу, і коли саме воно (тобто творення Української держави) почалося? Бажання залишатися в шпагаті між «вашими і нашими», аби нікого не образити (йдеться передовсім про росіян, які претендують на Київських князів як на свою ексклюзивну історичну власність) і не опустити свої виборчі рейтинги, призводить до обрізання ідеї пантеону в часі – вже звучали ідеї почати його з героїв 2014-го року. Мовляв, історія країни починається з того моменту, коли автор законопроекту відчув себе патріотом. Але чи така коротка історія України?

Персоналії до пантеону України могли б стати предметом публічного обговорення, в процесі якого суспільство дізналося б багато нового. А заодно й підвищило б національну самооцінку. Про те, хто міг би увійти до цього переліку – в одному з наступних матеріалів.

Ірина Лукомська

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Арсеній Яценюк:

Прийняття і виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2020 року

Люстратор

Ігор Білоус голова Фонду державного майна

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Павла Жебрівського Голови Донецької обласної державної адміністрації.

Запитання до:

Голови Національного банку України (НБУ) Валерії Гонтаревої

Як ви поясните західним партнерам, від яких Україна вимагає санкцій проти Росії, чому в умовах війни НБУ збирається підтримувати російські банки?