Пантеони в Європі: історія держав в особах. Франція

Французи мають три пантеони: королівський - в абатстві, постреволюційний - у недіючій церкві та військовий - у Домі інвалідів
27 листопада 2015, 16:25

За прізвищами на табличках Пантеонів можна вивчати історію країни, створювати їй рекламу та, врешті, підвищувати самооцінку її громадян.

Пантеон – слово, яке вокристовують на означення групи богів, що належать до якоїсь однієї релігії або міфології, або ж будівлі, присвяченої богам певної релігії. Сучасне значення цього слова, яке застосовується найчастіше, — місце поховання людей, внесок яких у розвиток держави, її науки, культури вважається видатним.

У попередній публікації [Висновки] ілюстрували, як формувалися пантеони в Італії і як "синхронізувалися" з історією країни - на прикладах столичного Римського та "Храму італійської слави" у базиліці Санта-Кроче у Флоренції, який починався за часів Флорентійської республіки.  Ми розповіли також про своєрідний досвід піходу до цієї справи у провінційній Падуї, яка нарахувала аж 80 видатних осіб, причетних до міста, та увічнила цю причетність на своїй головній площі. 

У цій публікації - про досвід Франції, а в наступних - Португалії, Іспанії, Польщі, і навіть СРСР.

  Франція

У Франції, фактично, існує три пантеони (два з них – у Парижі), які фіксують політичні зміни в країни протягом її історії – до і після Французької революції, а також значне місце, яке відводять французи військовим перемогам.

  Париж. Французький пантеон

 Французький пантеон - церква св.Женевьєви. Париж. Фото: Вікіпедія

Побудований у XVIII ст. у Латинському кварталі Парижа за наказом короля Франції Людовика XV – як церква, присвячена покровительці міста св.Женев'єві. За деякими даними, король планував зробити тут усипальницю Бурбонів. Архітектор Жак-Жермен Суффло взяв за взірець римський Пантеон і розробив проект храму розміром 110х84 м, заввишки 83 м та з величезною криптою.

Будівництво розпочали 1758, а завершили лише 1790-го року. Не встигли церкву освятити, як почалася революція. Новий уряд вирішив облаштувати там некрополь для видатних людей Франції. Він отримав назву Французького пантеону. На фронтоні з'явився напис «Aux grands hommes, la patrie reconnaissante» (Великим людям вдячна вітчизна).

На відміну від римського, паризький Пантеон зараз не є діючою церквою. 

У Французькому пантеоні. Фото: Вікіпедія   

Тут поховані мислителі, письменники та науковці, загалом на сьогодні – 75 осіб, серед яких (у дужках вказано дату поховання або перенесення до Пантеону): Вольтер (1791), Руссо (1794), маршал Франції, учасник наполеонівських воєн Жан Лан (1810), математик, фізик та астроном італійського походження Жозеф-Луї Лагранж (1813), Віктор Гюго (1885), Еміль Золя (1908), прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Франції у 1881-82 роках Леон Гамбетта (1920), творець електронної теорії магнетизму Поль Ланжевен (1946), розробник шрифту для сліпих Луї Брайль (1952), лауреат Нобелівської премії з фізики Марія Кюрі-Склодовська та її чоловік, фізик, один із перших дослідників радіоактивності П'єр Кюрі (1995), письменник Андре Мальро (1996), Олександр Дюма-батько (2002).

          

Вольтер. Фото: britannica.com                                П'єр Кюрі та Марія Кюрі-Склодовська. Фото: Вікіпедія                                Дюма-батько.Фото: tsikave.ostriv.in.ua

  Париж. Дім інвалідів 

 Дім інвалідів - військовий некрополь Франції. Париж. Фото: Вікіпедія

Є військовим некрополем Франції. Відомий передовсім тим, що сюди перенесено прах Наполеона та поховано його братів Жозефа і Жерома, а також сина – Наполеона II Бонапарта.

 Гробниця Наполеона у Домі інвалідів. Фото: Вікіпедія

 Клод Жозеф Руже де Ліль - автор "Марсельєзи", військовий інженер. Фото: intvua.com

Переважна частина вшанованих тут особистостей – маршали, генерали та адмірали, які відзначилися у ХІХ та ХХ ст. Серед них: маршал Імперії Емануель Груші (1766-1847), маршали Франції – Франсуа Канробер (1809-1895), начальник Генштабу у 1917 та голова Військового комітету союзників у 1918 році Фердинанд Фош  (1851-1929), військовий губернатор Парижа Мішель Жозеф Монурі (1847-1923); адмірал, учасник Дарданельської операції І світової війни Еміль Гепрат (1856-1939) та інші.

Також тут похований автор «Марсельєзи», французький військовий інженер, поет та композитор Клод Жозеф Руже де Ліль, та серце Претра де Вобана — маршала Франції, видатного військового інженера, який розробив спосіб поетапного штурму фортець, метод стрільби рикошетом та модернізував багнет (він жив у 1633-1707 роках).

Загалом тут 14 гробниць, 63 склепи та 9 урн із серцем відомих людей.

  Абатство Сен-Дені

 Абатство Сен-Дені - королівський некрополь Франції. Фото: vparis.net

Головний монастир середньовічної Франції. Розташований у передмісті Парижа. Абатство називають «королівським некрополем Франції». Перша базиліка там збудована у 475, а з початку XIII ст., коли Людовик IX Святий наказав перенести до неї прах своїх попередників (починаючи зі спочилих у VII ст.), церква стала усипальницею монархів та членів їхніх родин.

Тут поховано 25 французьких королів, 10 королев і 84 принци й принцеси.

 Король Людовік XIII Справедливий.

Фото: weissgallery.com

Гробниця страчених під час революції Людовка XVI та Марії-Антуанетти. Фото: givargi.blogspot.com

Багато гробниць було знищено під час Французької революції у жовтні 1793 року, деякі перевезено до Парижа. Але згодом, в період Реставрації, їх повернуто й перепоховано, у тому числі – й страчених під час революції Людовика XVI та Марію-Антуанетту, а також померлих в еміграції принців і принцес. Однак після липневої революції 1830 року поховання в абатстві припинилися.

Кенотафи. Кенотаф – це «порожня могила» (від грецьких kenos -  "порожній" і taphos -  "могила"), або ж пам’ятник людям, чиї останки знаходяться в іншому місці. Не завжди є можливість перенести прах усіх видатних людей до однієї спорди. У таких випадках використовували так звані кенотафи – порожні поховання. Вони були поширені у Давньому Єгипті, Давній Греції, а в сучасному світі застосовуються при створенні військових меморіалів. У Національному пантеоні Португалії є 6 кенотафів (серед них – Васко да Гама); декілька їх у базиліці Санта-Кроче у Флоренції, у тому числі – Данте, який насправді похований у Равенні.

Далі буде: пантеони у Португалії, Іспанії, Польщі та СРСР.

Ірина Лукомська

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Арсеній Яценюк:

Прийняття і виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2020 року

Люстратор

Артем Ситник Директор Національного антикорупційного бюро

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Ігора Бенедисюка Голови Вищої ради юстиції

Запитання до:

Прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана

Чи не означатиме ухвалення змін до Конституції восени 2015 порушення конституційних прав тих громадян, які проживають на непідконтрольних Україні територіях?