Пантеони в Європі: історія держав в особах. Італія

Коротка відповідь для громадян на запитання «хто я?», яка відсутня в Україні
18 листопада 2015, 18:05

На відміну від України, практично кожна європейська країна має свій Пантеон. Однак перед тим, як говорити на тему власного (тобто Українського пантеону) корисно подивитися на прізвища і досягнення людей, яких піднімають на щит європейці. Трохи забігаючи наперед, можна сказати: українські діячі телевізійної, космічної та комп’ютерної ери – виглядають більш ніж достойно в такій компанії. Біда одна: про те, що, скажімо, шлях на Місяць розрахував українець, більшість українців не здогадуються. І такого місця, як Український пантеон, в якому б воєдино були зібрані імена українців світового масштабу (не обов’язково – їх поховання; але про це далі) – в Україні немає.

Пантеон – слово, яке вокристовують на означення групи богів, що належать до якоїсь однієї релігії або міфології, або ж будівлі, присвяченої богам певної релігії. Сучасне значення цього слова, яке застосовується найчастіше, — місце поховання людей, внесок яких у розвиток держави, її науки, культури вважається видатним.

Тепер про те, як організована ця справа в Європі. Яким є Пантеон, за яким принципом і коли він створювався та, врешті, скільки їх, - напрямку залежить від історії кожної країни. Однак, як явище, він незмінно дає чужоземцеві відповіді на запитання: що це за держава? як нація бачить себе і свою історію? через яких достойників і події презентує себе і хто творить її імідж у світі?

Далі читайте також: 

Франція, Португалія

Іспанія, Польща, СРСР

 

Але, що не менше важливо, Пантеони слугують «ідентифікаторами» для самих громадян. Іншими словами, дозволяють кожному італійцеві, французові, португальцеві, полякові, іспанцеві ототожнити себе з великими співвітчизниками, - тобто відповісти на запитання: хто я? представником якої нації я є?

За прізвищами на табличках Пантеонів можна вивчати історію країни, створювати їй рекламу та, врешті, підвищувати самооцінку її громадян. Далі – про Пантеони в Італії, Франції, Португалії, Іспанії, Польщі, і навіть СРСР.

  Італія

Окрім поховань апостолів, святих, отців церкви, пап та єпископів, яких у містах сучасної Італії чи не найбільше з-поміж інших країн світу, серед італійських храмів є ті, які зібрали під своїм дахом поховання світських особистостей, чия роль у становленні держави, нації, її науки та культури є видатною.

  Рим

Пантеон. Рим Фото: Вікіпедія

Римський Пантеон, як відомо, був збудований близько двох тисяч років як язичницький храм і нині приваблює туристів своєю незвичною конструкцією – з велетенською «діркою» у стелі. За цим «атракціоном» (для прикладу, як все це вилядає під час дощу?) не одразу починаєш сприймати нинішню суть споруди. З 609 року і понині це – християнська церква Святої Марії та Мучеників (Santa Maria ad Martires), а також – місце поховання 12 визначних італійців.

Гробниця Віктора Емануїла - першого короля Італії. Пантеон. Рим. Фото: Вікіпедія

Серед них переважно митці XVІ ст. – художники Рафаель, менш відомі ширкому загалові Таддео Цуккарі, Аннібале Караччі, Джованні да Удіне, Періно дель Вага, скульптор Фламініо Вакка, архітектори Бальдазаре Перуці та Джакомо да Віньйола, композитор і скрипаль XVІІ ст. Кореллі, а також три монарші особи – королі Віктор Емануїл ІІ і Умберто І, та дружина останнього Маргарита Савойська.

          Віктор Емануїл. Фото: Вікіпедія                                Рафаель. Фото: Вікіпедія

Віктор Емануїл у 1861 році об’єднав італійські королівства і князівства, став першим королем об’єднаної Італії та зробив Рим столицею країни (його називають одним із 4-х «батьків Вітчизни», що й написано на надгробку). Його син Умберто І, який став королем по смерті батька у 1878, посідав трон до 1900 року, був шановним у народі за військову відвагу; вижив пілся двох замахів, але був убитий у результаті третього.

  Флоренція

Базиліка Санта-Кроче - "Храм італійської слави". Флоренція. Фото: Вікіпедія  

Базилику Санта-Кроче  називають ще «Храм італійської слави». Її функція як пантеону з солідною історією зумовлена тим, що упродовж 1115-1532 існувала Флорентійска республіка, а сама церква згадана уже в документах за 1229 рік. Відтоді вона, щоправда, перебудовувалася, однак за останні півтисячі років у ній встигли поховати близько 300 знаменитих флорентійців. Спочатку це були представники місцевих знатних родів, але з часом там почали ховати й видатних італійців незалежно від походження. Серед них – Галілей, Мікеланджело, Россіні, Макіавелі.

У базиліці Санта-Кроче. Флоренція. Обабіч - гробниці видатних флорентійців.Фото: Вікіпедія

               Гробниця Мікеланжжело. Базиліка Санта-Кроче. Флоренція. Фото: Вікіпедія  

Щоб зрозуміти принцип, за яким флорентійці віддавали шану своїм землякам, карбуючи їхні імена у стінах базиліки, куди щоденно приходять сотні людей, варто їх назвати: Леон Батіста Альберті (архітектор, XV ст.), Леонардо Бруні та Карло Марсупіні (канцлери Флорентійської республіки, XV ст.), Вітторіо Альфьєрі (поет і драматург, XVІІІ ст.), Лоренцо Бартоліні (скульптор, XIX ст.), дружина Жозефа Бонапарта Джулі Кларі та їхня дочка Шарлотта Наполеоне Бонапарте, Уго Фосколо (поет, XIX ст.), Еугеніо Барсанті (співвинахідник двигуна внутрішнього згоряння), Джованні Джентіле (філософ, ХХ ст.).

 

         Ніколо Макіавелі. Фото: Вікіпедія                                 

Джоакіно Россіні - автор "Севільського цирюльника". Фото: Вікіпедія        

Гульєл ьмо Марконі - батько бездротового телеграфа. Фото: Вікіпедія

Тут є також надгробки Данте, а також батька бездротового телеграфа, Нобелівського лауреата Гульєльмо Марконі та фізика-ядерника Енріко Фермі. Однак їх самих тут немає – ці видатні італійці поховані відповідно у Равенні, наподалік Болоньї та в американському Чикаго.

  Падуя

Прато делла Валле. Падуя. Фото автора

Падуя ніколи не була столицею; це хоч і славетне, проте провінційне місто. Тому її досвід цікавий тим, як можна розв’язати питання «ідентифікації через особистостей» у такому випадку.

Прато делла Валле. Загальний вигляд. По обидва боки каналу розташовано скульптури.

Фото: www.turismoitalianews.it

 Франческо Петрарка

У 1770-х роках на досить непривабливій території міста було вирішено спорудити овальну площу Прато делла Валле, на якій, уздовж штучного каналу з водою, встановити 88 скульптур осіб, що так чи інакше пов’язані з історією Падуї. «Так чи інакше» – тут ключові слова, про що далі. У більшості випадків це університетська професура, митці, вчені, очільники міста, венеційські дожі, навіть папи – усі, окрім святих. Хоч Падуя відома передовсім двома християнськими святинями – мощами святого Антонія та євангеліста Луки, - за святими було вирішено залишити церковні вівтарі.

  

Останню з оригінальних статуй на Прато делла Валле встановили 1838. Щоб зрозуміти принципи відбору кандидатур, застосовані падуанцями, назвемо частину увічнених тут постатей та характер їхньої причетності до міста:

 

Галілео Галілей. Фото: Вікіпедія  

 Гаспара Стампа. Фото: Вікіпедія

  • Андреа Бріоско, скульптор. Багато творів створив для падуанської базиліки св.Антонія; помер у Падуї 1532 року.
  • Джованні Мікеле Савонарола – один із найвідоміших лікарів XV ст., що серед перших провів сучасні наукові дослідження з педіатрії. Професор Падуанського університету, народився у Падуї 1385 року.
  • Поетеса Гаспара Стампа. Народилася в Падуї 1523 року. Це, до речі, єдина жінка, зображена серед відомих падуанців.

Далі буде: пантеони у Франції, Португалії, Іспанії, Польщі, СРСР.

Ірина Лукомська

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Петро Порошенко:

Слід створити дієві механізми громадського, правового і політичного контролю за діями влади

Люстратор

Міхеїл Саакашвілі Голова Одеської обласної державної адміністрації

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Павла Клімкіна Міністра закордонних справ України

Запитання до:

Президента України Петра Порошенка

У чому полягає ключова проблема управління державою порівняно з управлінням Вашими активами, через яку доходи Державного бюджету за 2014 рік порівняно з 2013-м зросли лише на 3%, а Ваші особисті доходи, згідно з оприлюдненою декларацією, зросли на 600%?