Українські пантеони. Історія держави в особах. V

ХХ ст.: Центральна Рада, Гетьманат, Директорія, уряди УНР в екзині та ОУН. [Висновки]
12 травня 2016, 11:45

Те, що з поховань українських державних діячів ми знаємо хіба гробницю Ярослава Мудрого в св.Софії та могилу Грушевського на Байковому цвинтарі, ще не означає, що в Україні не було запроваджено такого буденного для будь-якої держави явища, як пантеон. Просто його формування (і збереження) в Україні дуже буквально відображає історію нашої держави. Утім, навіть і в такій версії (українській) пантеон лишається «історією держави в особах».

Підтвердження цьому - у попередніх 4-х публікаціях, які стосувалися періоду ІХ-ХVІІІ ст.: Княжої доби, Доби Великого князівства Литовського та Польсько-Литовської держави, часів Гетьманщини - від князя Вишневецького до Самойловича та від Мазепи до Розумовського.

ХХ ст.: Центральна Рада, Гетьманат, Директорія, уряди УНР в екзилі та ОУН

Михайло Грушевський. Фото: uarp.org

Починаючи з 27 березня 1917 і до 25 травня 1926 українські уряди послідовно очолювали керівники, обрані в Україні; після того і аж до 22 серпня 1992 – в екзилі.

З усіх діячів перiоду українських державних змагань ХХ ст. лише голова Центральної Ради Михайло Грушевський похований у столиці України – на Байковому цвинтарі; решта – за її межами.

Так, гетьман Павло Скоропадський – у німецькому Оберстдорфі (спершу – на кладовищі монастиря в містечку Меттен; саме в цей монастир його привезли після того, як він був важко поранений під час бобмардування союзною авіацією залізничної станції Платтлінґ поблизу Мюнхена 16 квітня 1945 року, і саме там через 10 днів він помер).

Павло Скоропадський з дружиною.

Фото: kolokray.com

 

Німеччина, Оберстдорф. Тут поховані Скоропадські.   Так виглядає містечко Оберстдорф в Альпах.

Фото: ledilid.livejournal.com                                               Фото: wikimedia

1-й голова Директорії УНР Володимир Винниченко – у французькому місті Мужен біля Канн. 

Володимир Винниченко. Фото: litopys.com.ua

Франція. Мужен. Поховання Винниченків.          Містечко Мужен.

Фото: argumentua.com                                             Фото: ridus.ru

А 2-й Голова Директорії УНР Симон Петлюра – у Парижі на кладовищі Монпарнас.

Симон Петлюра. Фото: petlura.poltava.ua

                        

       Париж. Поховання Симона Петлюри.                        Мюнхен. Поховання Степана Бандери.                   Фото: tyzhden.ua                                                    Фото: ledilid.livejournal.com

Степан Бандера. Фото: mega-stars.ru

Керівники ОУН (різних частин цієї організації та часу) також спочили на цвинтарях Європи: Степан Бандера – у Мюнхені на цвинтарі Вальдфрідгоф; Євген Коновалець – у голландському Роттердамі, Андрій Мельник – у місті Люксембург на цвинтарі Боневуа.  

Петлюра, Коновалець і Бандера, як відомо, у цих же містах і були вбиті агентами НКВС – відповідно у 1926, 1938 та 1959 роках.

Не знайшов спочинку на Батьківщині й жоден із 4-х президентів УНР в екзилі: Андрій Лівицький (у 1926-54), Степан Витвицький (у 1954-65), Микола Лівицький (у 1967-89) та Микола Плав'юк (у 1989-92). Троє перших керівників поховані на українському кладовищі св.Андрія у Баунд-Бруці поблизу Нью-Йорка, останній – на українському цвинтарі св. Володимира в Оквіллі (провінція Онтаріо) у  Канаді.

Андрій Лівицький.           Степан Витвицький.           Микола Лівицький.        Микола Плав'юк.

Фото: wikipedia                 Фото: wikipedia                     Фото: wikipedia               Фото: wikimedia

Монумент св.Андрію Первозванному на цвинтарі у Саут-Баунд-Бруці (США). Фото: wikipedia

Українське православне кладовище св. Андрія у містечку Саут-Баунд-Брук – найвідоміший український цвинтар у США. Навколо собору св. Андрія Первозванного, землю під який у 1950-х роках придбав Митрополит УАПЦ в США Мстислав (згодом – Патріарх Київський і всієї України), розташований багатогектарний пантеон. Там упокоїлися визначні українці США й інших країн (ієрархи церкви, митці, політики) – зокрема, політичний діяч Дмитро Донцов; три президенти УНР у вигнаннi, прем’єр-міністр УНР у 1919 році Борис Мартос, поет Євген Маланюк; Григорій Китастий, завдяки якому на Заході було відроджено розігнану в Україні Капелу бандуристів. У крипті храму 1993 року похований сам Патріарх.

Це церковно-меморіальний комплекс, неподалік якого розташовано будівлі Консисторії, Семінарію св. Софії, школу релігії й українознавства, Дім української культури, концертний зал на 1500 місць, Музей церковних святощів, бібліотеку з 140 тисячами найменувань, архів і друкарню, готель для літніх людей. ukrainianplaces.com

Київ. Поховання Патріарха

Володимира (Романюка) перед брамою св.Софії.

Фото: wikimapia

Митрополити київські були поховані по різних храмах Києва, і після руйнування частини храмів у радянський час ці поховання були втрачені. Промовисто виглядає місце спочинку першого патріарха незалежної від Москви Української православної церкви Київського патріархату – на порозі брами Софії Київської.

На Личаківському цвинтарі у Львові створено меморіал, де ховають відомих українських діячів. Почесне місце там відведено для перепоховання Євгена Коновальця, Андрія Мельника та Степана Бандери. 2002 року там перепоховано президента ЗУНР Євгена Петрушевича, який спочивав у Берліні на цвинтарі римо-католицької катедри св. Ядвіги.

Щодо видатних українських учених та митців – у кращому разі вони були зараховані до радянського пантеону, який після розпаду СРСР «автоматично» привласнила собі Росія. 

[ ВИСНОВКИ ]

Фактично, про перших осіб держави можна говорити тільки тоді, коли ця держава існувала – хай би який ступінь незалежності та легітимності вона мала: князівська доба, гетьманщина, УНР (в Україні та в екзилі), а також визвольні змагання 1940-50-х.

На наведених прикладах чітко бачимо: пантеони формувалися тоді, коли Україна мала державність (в різних формах) та столицю бодай відносно тривалий час. Найбільш зрозуміло ця справа була поставлена за князівської доби та часів Великого князівства Литовського.

Що сталося з усим іншим? Не залишилося майже нічого. Випадковість? Зважаючи на вагу пантеонів для формування національної ідентичності – аж ніяк не випадковість. Очевидно, не є випадковістю також і відсутність пантоеону в Києві через майже 25 років незалежності.

Зараз Україна має державність і столицю. Час повератися до питання національного Пантеону – в тому сенсі цього слова, яке охопить історію країни від Київської доби, та всіх видатних постатей цієї історії – від державних діячів до митців і науковців. 

Як «закопали» цю тему 15 років тому і як «душать в обіймах» зараз, – у наступному матеріалі.

Ірина Лукомська

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Петро Порошенко:

Слід створити дієві механізми громадського, правового і політичного контролю за діями влади

Люстратор

Ігор Білоус голова Фонду державного майна

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Міхеїла Саакашвілі Голови Одеської обласної державної адміністрації

Запитання до:

Голови Національного банку України (НБУ) Валерії Гонтаревої

Як ви поясните західним партнерам, від яких Україна вимагає санкцій проти Росії, чому в умовах війни НБУ збирається підтримувати російські банки?