Вартість голодної смерті

Кожна людська смерть у голодних муках дала Сталіну 50 карбованців
26 листопада 2016, 11:31

...Кон'юнктура на світовому зерновому ринкові в 30-х роках минулого століття була несприятлива, ціни низькі, і вся виручка за проданий по демпінгових  цінах хліб становила в 1933 р. 389 млн крб. Якщо взяти число жертв голоду за 8 мільйонів чоловік (ця цифра називається найчастіше), то виходить, що кожна людська смерть у голодних муках  дала Йосифу Віссаріоновичу 50 карбованців...

Тетяна Кудрі - текст, Євгенія Козловська - монтаж

Вимір перший: боротьба радянської влади

Боротьба українського народу за власну державу, за історичну пам'ять, навіть за право на життя, точилась паралельно з боротьбою  радянської влади за соціалізм, “за нашу радянську батьківщину”, за комунізм і т.д.        Гасло “Хто не з нами, той проти нас” використовувалось  із святою вірою у правильність своїх дій.

 Йдемо звитяжно, переможно -                                                  

 Немов гроза,  ідем!

 Як перевиховать не можна -

 У землю покладем. 

               ( Руденко Микола. “Хрест”)

Більшовики перемогли в революції та громадянській війні, і в середині двадцятих років  проголосили про початок боротьби за побудову соціалізму.  Пам'ятаєте? Індустріалізація, колективізація, культурна революція. Почали саме з індустріалізації. Тільки от кошти треба було знайти у виснаженій революціями та війнами державі.

Спочатку витрясли гроші та цінності у непманів, потім ввели примусові державні позики для населення, кошти з легкої промисловості використовувалися для будівництва великих заводів. А ще було введено державну монополію на продаж спиртних напоїв. Зростала експлуатація робітників, також почалось використання дешевої робочої сили — в'язнів. А грошей все одно не вистачало. Тоді влада почала розпродувати музейні цінності іноземцям.

Було ще одне джерело надходжень: продукція сільського господарства. Спочатку використовували “ножиці цін”. А потім згадали про колгоспи,  як спосіб швидкого вилучення зерна та продовольства у населення. І починається боротьба за колективізацію.Боротьба — тому що люди чомусь не надто охоче віддавали свою худобу, реманент та головне — землю.       Тому йшов цей процес повільно, не так швидко, як планували це керманичі країни...

Супротив селянства

Чи багато ми знаємо про селянські повстання проти колективізації? Селяни взялися за зброю: дещо лишилося в хазяйстві після 1917-1922 рр. Кількість повстань вражає: "Заворушення та повстання охопили усі округи УСРР включно із Молдавською автономією. Упродовж 1930 р. в Україні органами ДПУ було зафіксовано 4098 масових виступів. У результаті безпрецедентного селянського опору суцільна колективізація в УСРР була зірвана,станом на 20 вересня 1930 р. у колгоспах лишалося 26,6% господарств".

Однак чи надовго селяни здихалися колгоспів? Чи рівні були сили? В 30-х роках радянська влада вже мала могутній репресивний апарат. І питання “хто кого” мала намір вирішити на свою користь.  

В січні 1930 року виходить постанова ЦК ВКП(б) “Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву”. Вона, зокрема, ставила завдання “ліквідувати куркуля як клас”. Чому ж треба було знищувати заможний прошарок селянства?

В цей час в українському селі основну масу становили середняки. Куркулів було зовсім небагато: за статистичними даними на 1923 рік їх було лише 3 %, а середняків — 63 % . А в 1929 році кількість куркульських господарств зменшилась до 1,4 %. Про що це свідчить? З ким насправді і задля чого боролися? Не хотів роботящий господар віддавати добровільно своє майно у колгоспи. Отже, не вдалося радянській владі організувати тріумфальну ходу “суцільної колективізації” на початку 1930 року.

А влітку 1930-го року на XVI з'їзді партії Сталін проголосив: “Немає більше повороту до старого, куркульство засуджено і його зліквідують”.  І почалася ліквідація. Спробуймо  порівняти  комуністичне  гасло “Експропріація експропріаторів” та широковідоме бандитське “Грабуй награбоване”. Як ви гадаєте, чи не ховається за красивими словами та сама злочинна суть?

Постановою партії визначили і долю куркулів: ув'язнення чи розстріл із конфіскацією майна Сім'ї репресованих виселяли на Північ, у Сибір, за Урал. Працю ув'язнених куркулів використовували в таборах на Соловках, Комі АРСР, будівництві Біломор-Балтійського каналу.

Увійшла колективізація і у мою сім'ю. В середині 20-х років родина дідуся жила на Харківщині. Вони не були куркулями. Троє діточок, трохи землі, вишневий садок. Дід працював рахівником на цукровому заводі. Але була тачанка, відповідно і коні. А в бабусі предметом її гордості була швейна машинка “Зінгер”. Зимою 1930 року друзі попередили діда: завтра прийдуть арештовувати, у тебе лише ця ніч. Він спробував врятувати хоча б себе і сина, розуміючи, що всю сім'ю неможливо. Дівчатка були зовсім маленькі: одній було два, іншій — три роки, вони не дійшли б 15 кілометрів до залізниці. Вночі, із шестирічним хлопчиком, моїм майбутнім батьком, дід змушений був тікати. Їм пощастило втрапити у потяг, що прямував на Донбас. Це — трагедія лише однієї сім'ї. А скільки ж їх було...

Точної кількості депортованих ми вже не дізнаємось. Дослідники називають цифри від 500 тисяч до 13 млн чоловік. Однак навіть такі колосальні за масштабами депортації не принесли  радянській владі бажаного результату.

І вже в 1932 році антиколгоспний рух в Україні знову набуває могутнього розмаху. Селянські бунти і повстання прокотилися по багатьом регіонам СРСР. З початку 1932 року і до 15 липня в УСРР органи ДПУ зафіксували 923 масових селянських виступи (з усіх 1630 по СРСР).  Проти селян-повстанців використовували армію, кавалерійські полки, артилерію.

Чому був Голодомор

...В 1930 році в СРСР заборонили вільну торгівлю. Починається планове вилучення хлібу. На початку року з районів в колгоспи спускали безглузді посівні плани. Землю обробляли тепер тимчасові трудові бригади, в яких ніхто ні за що не відповідав. Замість платні за роботу ввели трудодень як одиницю обліку. 

Прагнучи отримати якнайбільше прибутку, держава не зупинялась ні перед чим. Вилучали не тільки надлишки, а й життєвий мінімум. По хатах ходили “буксирні бригади”: витрушували скрині, забирали харчі, вилучали навіть ту їжу, що стояла у печі.

 В серпні 1932 року з'являється сумнозвісний закон про 5 колосків — “Постанова ЦВ і РНК про охорону майна державних підприємств, колгоспів, ...” В ньому чітко прописувалась кара за розкрадання колгоспного та кооперативного майна, а саме: “розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною при пом'якшувальних обставинах позбавлення волі на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна”

Вдумаємось, які могли бути пом'якшувальні обставини у селян, що страждали від голоду. Бажання з'їсти хоч щось на сніданок? Чи бажання вижити? Чи, може, материнський інстинкт? Хоча останнє точно не брали до уваги - за цим законом було винесено безліч вироків матерям, що збирали колоски на полі, щоб нагодувати дітей.

Наприкінці 1932 року моя бабуся намагалась вижити. Одна у селі, з двома малими доньками. Зрозумівши, що годувати вже дітей нічим, вона спромоглась якось дістатися з ними до залізничної станції. Потяги там зупинялися лише на хвилину. Вона встигла посадити дівчаток у вагон. Так діти опинилися в Харкові. Їх здали до дитячого будинку, де хоч якось годували. На щастя, всі вижили... Вони зустрілися лише через 18 років.

Іще одне словосполучення, що викликало жах у селян у 30-ті рр. - “чорна дошка”. Воно було запроваджено комісією Молотова в Україні. “Червона дошка” - це список пошани. А які ж заходи впроваджувалися, якщо колгосп потрапляв на “чорну дошку”? Все було чітко прописано: "За продовження зловмисного невиконання державного плану хлібозаготівель, за організований куркульськими елементами саботаж до занесених облвиконкомом на “чорну дошку” колгоспів ім. Шевченка Н.-Олексіївської сільради, “Червоний стяг” Ногайської сільради вжити такі заходи:             

а) заборонити цілком будь-яку торгівлю цим колгоспам і колгоспникам;

б) протягом до 28.XII.32 р. стягти кредити та всі платежі...;

в) накласти натурштраф м'ясом в розмірі 15-місячного завдання...;    

г) негайно заборонити будь-який помол, як колгоспам, так і колгоспникам цих колгоспів...”

Як можна розцінити ці методи хлібозаготівлі? Чи був шанс вижити у селянина в таких умовах?  Не так вже й складно передбачити, до яких наслідків вони могли призвести. І тому нам варто згадати, що таке геноцид.  Це - навмисне створення для будь-якої групи людей певних життєвих умов, які спрямовані на цілковите або часткове фізичне знищення. І в голодному тридцять третьому радянська влада цілеспрямовано продовжувала боротьбу з українцями.

Чому ж саме з українцями? Гинули ж від голоду і росіяни, і греки, і вірмени... Але основну масу сільського населення (85%) становили саме українці.

В 1933 навіть втеча з села стала майже неможливою: на дорогах почали перевіряти  документи. А на кордонах з'явилися “загороджувальні” загони внутрішніх військ та міліції. Селянам було заборонено виїзд з території УСРР і Кубані директивою Й. Сталіна. Лише за перші півтора місяця після її ухвали було затримано майже 220 тисяч людей. З них понад 186 тисяч силоміць повернули у села, що означало голодну смерть.

Скільки кошує людське життя?

Скільки ж витрусили з України хліба за 1930-1933 роки?

Зерно — це товар.За нього більшовики отримували валюту на міжнародному ринку і в 1932-1933 рр. Більшість зерна з УСРР пішла на експорт.

Варто замислитися: чи однаково важить план хлібозаготівель (читаймо — гроші на побудову соціалізму) і життя мільйонів людей? Чи може прагнення до великої мети у майбутньому виправдовувати вбивства?

Скільки ж тоді загинуло? Точної цифри жертв ми вже не дізнаємося ніколи. Називають різні: від 1,8 млн  до 10 млн. Однак більшість дослідників вважають - 3,5-3,9 млн. чоловік.

Чи можна визначити, скільки коштує людське життя? І хто має право визначати цю страшну ціну? Прислухаємося до думки Івана Дзюби: “...Кон'юнктура на світовому зерновому ринкові була несприятлива, ціни низькі, і вся виручка за проданий по демпінгових  цінах хліб становила в 1933 р. 389 млн крб. Якщо взяти число жертв голоду за 8 мільйонів чоловік (ця цифра називається найчастіше), то виходить, що кожна людська смерть у голодних муках  дала Йосифу Віссаріоновичу 50 карбованців.”

 малюнок Раіси Сердюк

 

Євгенія Козловська Тетяна Кудря

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Арсеній Яценюк:

Прийняття і виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2020 року

Люстратор

Екатеріне Згуладзе-Глуксманн Перший заступник міністра внутрішніх справ України

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Віктора Муженка Начальника Генерального штабу ЗСУ

Запитання до:

Прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана

Чи не означатиме ухвалення змін до Конституції восени 2015 порушення конституційних прав тих громадян, які проживають на непідконтрольних Україні територіях?