Комбат "Київської Русі": супротивник може забезпечити наступ за добу

Андрій Янченко – про імовірність наступу на Донбасі, проблему добровольчих батальйонів та рецепти реформ у Міноборони
06 травня 2015, 10:30

Олена Нагорна

Олена Нагорна"Висновки"

Командир 25-го окремого мотопіхотного добровольчого батальйону "Київська Русь" капітан Андрій Янченко (позивний "Висота") – один із тих командирів, які розробляли план виходу українських військ із Дебальцевського котла. У розмові з "Висновками" він підтверджує високу ймовірність наступу на українські позиції, дає власну оцінку механізмам вливання добровольчих батальйонів у Збройні сили й називає тих, хто реально здатен провести реформування української армії.


Наступ може початися в будь-який момент

- Нині більшість військових експертів схильні вважати, що за тиждень-півтора варто очікувати наступу на українські позиції. Як Ви вважаєте, це штучне нагнітання тривоги – чи такий прогноз має підстави?

- Інформація надходить різна, і її треба ретельно аналізувати. Наступ, справді, може розпочатися в будь-який момент. Техніки у ворога багато, особового складу недостатньо. Але дуже просто можна перекинути його через кордон удовж доби. Тому розслаблятися не варто. Для них основне завдання – кримський напрямок, а прориватися на північні напрямки – не так важливо.

АНДРІЙ ЯНЧЕНКО:

Народився на Київщині. Закінчив суворовське училище,  Одеський інститут Сухопутних військ. Служив у 25-й повітряно-десантній бригаді, навчальному центрі Сухопутних військ «Десна». Після 14 років служби звільнився з армії. Здобув психологічну освіту. Працював юристом, згодом відкрив власну фірму, що займалася міжнародною логістикою.

Сотник Майдану. Брав безпосередню участь у формування 25-го батальйону "Київська Русь". Командир батальйону від часу створення – 6 червня 2014.

- Чому російсько-терористичні війська не зробили коридор на Крим, коли наші війська були значно слабші?

- Вони зачепилися з Дебальцевим. Цей плацдарм був «пікою» в їхній обороні, проломом у їх лінії наступу. Ілюзія певних дій наших військ у Дебальцевському напрямку примусила супротивника стягнути сили практично з усіх напрямків. Ворог передбачав тут або прорив з нашого боку, або обхват Горлівки. Щоб цього не допустити, противник змушений був зосередити біля Дебальцевого велику кількість сил, відтягнувши їх з Маріупольського та Луганського напрямків. Чому ми в той період змогли легко звільнили села Болотне, Сизе, Логвінове? Бо там практично нікого не було. Всі сили ворога були під Дебальцевим. Зараз маємо бути в повній бойовій готовності, бо в будь-який момент противник може почати діяти.

БАТАЛЬЙОН "КИЇВСЬКА РУСЬ":

Створення 25-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь" почалося 6 червня 2014. Основою підрозділу стали патріоти-добровольці київської Самооборони із 40-ї та 42-ї сотень. Відповідно до директиви командувача військами Оперативного командування "Північ", у жовтні 2014 25-й БТрО було переформовано в  25-й окремий мотопіхотний батальйон (омб) "Київська Русь" Сухопутних військ Збройних Сил України.

З серпня 2014 року батальйон утримував позиції на передовій лінії АТО у секторі "С" у Дебальцевому. 18 лютого 2015 особовий склад 25 омб "Київська Русь" організовано відійшов на нові позиції.

Що робити з добровольчими підрозділами

- Переведення добровольчих батальйонів до ЗСУ на даний момент є єфективним рішенням?

- Для взаємодії військових підрозділів це правильно. Для людей, які служать у добровольчих батальйонах, це видається неправильним. Це суб’єктивна думка. Ми також заходимо окремим батальйоном у лінійну бригаду Збройних сил. Для взаємодії, організації бойових дій, виконання бойових завдань це ефективно. Для мене, як для командира добровольчого батальйону, прийнятнішим було би рішення про об’єднання добровольчих батальйонів в окрему бригаду. Але у наших генералів своє бачення.

Ситуацію ж, що зараз склалася з добровольчими батальйонами, які не увійшли у підпорядкування ані МВС, ані Міноборони («Правий Сектор», «ОУН»), коментувати не берусь, бо не володію повною інформацією. Хлопці стоять в Пісках, а цей пункт завжди буде гарячою точкою. Бо це – ворота в Донецьк. Це буферна зона, яка дозволяає нам змогу певною мірою контролювати ситуацію з Донецьком. Навіть якщо по всій лінії фронту буде тихо, спокійно, в Пісках постійно буде гаряче.

- Наскільки зараз ефективна координація між військовими підрозділами?

- Взаємодія для виконання бойових завдань (зокрема, в тому самому Дебальцевому), організовувалася, передусім, «по горизонталі». У кожному підрозділі є люди, що відповідають за взаємодію. Можемо говорити, що зараз налагоджені дієві горизонтальні комунікації. Про ефективність вертикальних комунікацій говорити ще складно.

Двигуном реформ в армії мають стати командири бригад

- Чи знизився за останній рік рівень саботажу на середніх щаблях Міноборони, Генштабу, командування? Про це активно говорили в травні-серпні 2014.

- Скажу так: особливого завзяття щодо забезпечення свого підрозділу в командування Сухопутних військ я не бачу. Зовсім. Дивляться на нас – ну, є такий "прибацаний" батальйон. Кажуть: все буде - завтра. А це "завтра" триває місяцями.

- Хто може стати рушієм реформи в армії?

- Це може бути рівень командирів бригад, дивізій. Для того, щоб щось міняти, треба, найперше, прибрати тих, кому давно час на пенсію. Їх треба замінити на молодших – тих, хторозуміє реалії, кому не треба пояснювати, чому на "Уралі" потрібно поміняти дизельний двигун – та щоб витрати були менші! А вони просто не розуміють – навіщо це робити... То формація людей, які від самого початку вважають, що їхнє завдання – проконтролювати, щоб хтось щось не вкрав. Щоб можна було забрати самому.

"З армії треба прибрати «старперів» із совковим мисленням"

Західні держави тиснуть на керівництво держави – вимагають перейти від слів про реформи до реальних реформ у війську, і навіть всіляко демонструють готовність допомагати. "Знизу" готові це робити. Чому ж реформи не рухаються?

- Є засохла «скоринка», яку поки не можливо проламати. Її треба або розмочити, або замочити (сміється).

- Але як?

- Потрібне вольове рішення.

- З боку Вверховного Головнокомандувача?

- З боку влади та командування. У Міністерстві оборони та Геншабі є толкові офіцери, які можуть і готові проводити реформи. Але що заважає командуванню приймати рішення щодо реформування? Я не завжди розумію їхню логіку. Однак піднімати революцію в армії – найгірший варіант. Демократія у війську – взагалі штука неприйнятна. Де в армії починається демократія, там починається поразка. Вертикаль влади в армії повинна бути.

Але, в першу чергу, у війську треба змінити "старперів" із совковим мисленням. Не виключено, що в нове командування можуть потрапити не кадрові військові, а ті, хто свого часу звільнився з армії, але має бойовий досвід, здобув добру освіту та розуміє сьогодення, має можливість швидко приймати нестандартні рішення. Це можуть бути люди, які бачили цивільне життя, які займалися бізнесом, які знають економіку й прораховують ризики. Треба, щоб саме вони змінили носіїв радянського мислення йта застарілого формату в новій українській армії. 

Олена Нагорна

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Арсеній Яценюк:

Прийняття і виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2020 року

Люстратор

Степан Полторак Міністр оборони України

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Валентина Резніченка Голови Дніпропетровської обласної адміністрації

Запитання до:

Екс-прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка

Чому Мін’юст не організує масове подання позовів до ЄСПЛ від українських громадян до Росії за збитки, завдані внаслідок подій на Донбасі та у Криму?