30 квітня 2015, 14:10

Конвалії та погроми Старбакса: Першотравень без совка

Якщо ми не можемо відмовитися від зайвого вихідного – то принаймні не обо’язково асоціювати його із Радянським Союзом
Остап Українець

Остап Українець"Висновки"

В Україні Перше травня давно уже ніхто не святкує: лише користуються правом на безкоштовний вихідний, щоб виїхати на шашлики.

Зовсім скасувати його не випадає: окрім України, 1-го травня День праці святкують ще 142 держави, і далеко не всі вони належали раніше до соціалістичного табору. Та й саме свято бере витоки ще з Америки ХІХ століття.

Але далеко не в усіх цих країнах святкування проходить радісно. Власне, радість від свята найманих працівників приблизно пропорційна середній зарплатні, яку ці працівники отримують.

Тому, можливо, шашлики й садіння картоплі для нас – не найгірший варіант проведення цього свята.

У будь-якому разі, варто знати, чим є це свято для людей, не обтяжених спадком "совка".

Франція

Напевно, найбільш світло й радісно цей день відзначають у Франції. Називається він тут Святом конвалій. Для більшості французів воно давно не пов’язується з правами робітників: вони дарують одне одному конвалії на знак любові та дружби. Можна також подарувати гілочки глоду, дуба й тополі.


 

Німеччина

Як і в СРСР, у Третьому рейху 1-ше травня було найбільшим національним святом (цікаво, що в обох країнах головне "революційне" свято теж відзначали одночасно – 8-9 листопада). Хоча після краху Гітлерівського режиму на святкування наклали певні обмеження, традиція проведення демонстрацій збереглась донині.

Утім, травневі свята – не найкращий період для поїздки в Німеччину, а надто – в Берлін, у котрому анархісти (так званий "Чорний блок") мало не щорічно влаштовують погроми "капіталістів" - в основному мереж "Макдональдз" і "Старбакс".


 

Гадаю, сутичок із силовиками та сльозогінного газу нашим співвітчизникам вистачило на багато років, тому німецькі демонстрації – не найкращий спосіб відпочити на початку весни.

Фінляндія

Для фінів 1-ше травня (фін. Vappu) – це студентське, а не робітниче свято. Масштабна демонстрація на честь майбутніх студентів розпочинається в Гельсінкі ще 30 квітня, коли місцева молодь надягає білу абітурієнтську шапочку на голову статуї Хавіс Аманда, після чого розпочинається, власне свято.


 

У менших містах існують свої традиції, пов’язані з місцевими статуями, але ключовий атрибут ніколи не змінюється – біла шапочка абітурієнта. Такий собі день знань наприкінці навчального року.

Хоч вважається, що це свято, скоріш за все, пов’язане із язичницькою Вальпургієвою ніччю, аніж із Днем солідарності, однак поганське його коріння знайти дуже й дуже важко, а парад молоді у білих кашкетах цілком замінює фінам шумні демонстрації пролетарів.

Японія

Як і низка інших країн (наприклад, США), Японія відзначає День праці не 1-го травня. У Країні сонця, що сходить, національним святом є 23 листопада, воно називається "День подяки праці", що святкувався цього числа і тисячу років тому: у найпрацелюбнішій країні не переймали західних традицій.

Тільки от до віддячування землі за урожай додається ще й подяка одне одному за всі види діяльності і внесок кожного у розвиток країни. На відміну від щорічних маніфестацій і вимог у західних країнах, День праці у Японії – це свято національного єднання і благополуччя.


 

Індія

Мабуть, для Індії, як для жодної іншої країни, першотравень має комуністичний відтінок. Уперше травневу демонстрацію провели під егідою лівої "Партії праці" – саме тоді над Індією вперше піднявся червоний комуністичний прапор.

Окрім гасел соціальної рівності – безперечно, вкрай актуальних для Індії, Перше травня – це ще й доволі заполітизований день Комуністичної та Соціалістичної партій.

Австралія

Тут День весни і праці відзначають своєрідно, з огляду на історію країни. Окрім звичних парадів і маніфестацій практично державним символом цього свята є три вісімки, які символізують поділ доби на три частини по вісім годин – робота, сон і відпочинок.

Саме свято нерозривно пов’язане з англійським філософом-соціалістом Робертом Оуеном – саме завдяки йому в тодішній колонії робочий день скоротили з 12 годин до 8.

Австралійський плакат. Початок ХХ ст.


 

Цікаво, що хоч державним святом є власне 1-ше травня, окремі штати відзначають День праці у різний час – бо восьмигодинний робочий день впроваджувався у них по-різному.

США

На батьківщині першотравня, у США, День праці відзначають у… вересні. Згідно з офіційною версією, воно називається Святом минущого літа. Але, можливо, справа в тому, що ця дата є не найсвітлішою сторінкою в історії Америки. Нагадаємо, 1 травня 1886 року Америкою прокотилася кількаденна хвиля демонстрацій, під час розгону яких кількох активістів було вбито, а демонстрації переросли в бунт, підбурювачів стратили чи засудили до каторги.


 

Утім, перший День праці у США відсвяткували ще 1882 року, за чотири роки до горезвісної демонстрації, тому він справедливо може вважатися найдавнішим святом такого ґатунку.

Куба

Як і у всіх соціалістичних країнах радянської моделі, на Кубі Перше травня є основним державним святом, присвяченим перемозі пролетаріату над буржуазією і покликаним продемонструвати єдність трудового народу в боротьбі за мир і краще життя.

Там, де, як вважається, перемогла "революція трудящих", демонстрації відбуваються  не під соціальними чи політичними гаслами, а під відозвами революції, яка встановила чинний порядок і привела до перемоги.

Росія

У сучасній Росії Перше травня маргіналізувалося й нині існує у двох зрізах: офіційні заходи, які проводить влада з метою пропаганди під гаслами сучасних політичних сил;  демонстрації комуністів та анархівсті, які зазвичай виступають проти політичного порядку і закликають робітників до самоорганізації. Останні не завжди мали мирний характер, а 1993 року "Праздник весны и труда" навіть закінчився силовим розгоном, невизначеною кількістю смертей і десятками травм.

Демонстрації в Москві: єдинороси (зліва) та анархісти (справа)


 

І наостанок – фото святкування 1-го травня у Донецьку, 1967 рік. Без коментарів.

Остап Українець