02 травня 2015, 12:00

Браслети з ґумок: портрет епохи

Чому плетіння з кольорових ґумок захопило дітей саме зараз, і як воно характеризує наш час

Побачивши в мене на руці браслетик, плетений із ґумок, знайома пані зраділа: «І ваші плетуть? Чоловік казав, що в нього в батальйоні, в АТО, половина бійців такі має – діти наплели і передали. Особливо багато патріотичних. Бійці їх люблять».

Нині такі браслетки плете дуже багато дітей: від п’яти (старша група садочка) до 14-15 років.

І це захоплення – не лише українське: за кілька місяців цим несподівано зайнялися діти по всьому світу. І плетуть не лише браслети, а й чохли для телефонів і різні значки, і одяг для ляльок. В Youtube є чимало відеоуроків плетіння з ґумок за допомогою станка, виделки чи гачка. Вчителі вже мають десятки подарованих і "конфіскованих" браслетів. Їх продають в інтернеті, на благодійних ярмарках для допомоги солдатам чи пораненим.

Матеріал для плетіння продається на кожному виході з метро, у кожному газетному кіоску, і коштує від двадцяти до ста п’ятдесяти гривень за пакетик, залежно від якості, товщини ґумки... А бувають ще набори різних кольорів, тоді ціна може сягати й кількох сотень.

Мода з Америки

Правильно ця забавка називається Loom Bands. І з’явилась вона 2011 року, коли американець Чон Чун зі штату Мічиган розробив іграшковий набір для дітей, що називався Rainbow Loom: резинки, спеціальний станок для плетіння і гачечок. 2013 року, влітку, набір став однією з трьох найбільш продаваних іграшок в Америці. Одразу ж ґумки стали виробляти й інші умільці, з’явилися і найдешевші китайські набори, популярні в Україні.

Звичайно, таке масове явище не могло залишитись без супроводу міфів, легенд і лякалок. Мами в спільнотах переказують одна одній як позитивні речі – про те, як діти відмовляються від телевізора і айпада, і спілкуються нарешті з однокласниками, так і негативні – про те, як дітям перетискало пальці, як вони резинками давились і жували цю токсичну гидоту, якими небезпечними є дешеві китайські набори, що викликають алергію, і як діти переставали вчитись, в них падала успішність, вони робились неуважні на уроках через ґумки. В деяких школах в Америці плести і носити браслети в школі заборонено.

Дитячого фольклору довкола ґумок теж уже виникло багато, каже фольклорист із Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дарія Анцибор. Коли вони лише почали з’являтись, виникли традиції їх дарування. Подарувати комусь браслет – означало висловити свою приязнь, або ж визнати чийсь авторитет. Пізніше, коли плести почали всі – авторитетнішою почала вважатися дитина, яка має їх більше: наплела, зберегла від конфіскації вчителем, отримала в подарунок. Ці уявлення запозичено із традицій хіпі, каже фольклористка: у цій субкультурі дарування плетених із бісеру або ниток «феньок» теж мало символічне значення. Крім того, в нашій країні дуже популярними стали вироби із ґумок національних кольорів: жовто-сині або чорно-червоні браслети, що виступають як певне патріотичне повідомлення.

Чим «класики» відрізняються від «покемонів»

Такі повальні дитячі захоплення виникають досить часто. Причому тепер вони охоплюють весь світ. Українські діти підхоплюють моду, народжену, наприклад, у США, приблизно за рік після її появи. Хоча за часів СРСР в Україні в основному панували моди всесоюзного, а не світового масштабу.

Років десять-дванадцять тому діти повально захоплювалися «покемонами» - японськими іграшками, про яких потім навіть створили мультфільми та ігри «на приставці». А в дев’яності – колекціонували вкладки до жуйок, Love is... або Turbo, і грались ними і різні ігри.

У вісімдесяті дівчата стрибали «в резинку», стрибали на кожній перерві, в коридорі чи в дворі, і верещали «стратила!», коли хтось робив помилку. Дівчатка малотовариські стрибали самі собі вдома, натягнувши резинку на стільці. Ще раніше стрибали «в класики», з биткою, повною піску: типова всесоюзна забавка.

А в п’ятдесяті і на початку шістдесятих років минулого століття діти збирали фантики від цукерок, причому фантики знаходили на вулиці, випрошували в знайомих і незнайомих, фантики мали свою ціну і обмінювались за своїм курсом. Від того пішла ще гра «в секрети», коли кришки від пляшок обмотували фантиками і закопували в землю, під скло. Деякі варіанти цієї гри залишилась уже й тоді, коли мода на збирання фантиків зійшла на маргінеси дитячих захоплень.

Дитячі забавки від 50-х до нульових


 

Усі ці захоплення мають спільні риси – вони дешеві, доступні абсолютно всім, гарно виглядають і дають простір для фантазії. Крім того, кожне з них відбиває ту епоху, в яку популярне.

«Той настрій, який панує в суспільстві, стан суспільства завжди відображається в дитячих іграх» - вважає дитячий психолог, гештальт-терапевт і засновник дитячого клубу «Совенята» Оксана Пшегорницька. Гра «в резинку» або класики, для прикладу, відбиває орієнтованість усього офіційного радянського життя «на досягнення», на якийсь «результат», а не на процес гри, вважає психолог. Важливо було проскакати всі рівні резинки, а вони були дедалі складніші – це вважалось найважливішим, і до цього треба було прагнути.

У хлопчачих іграх після Другої світової війни було багато агресії, і не тільки в нашій країні – то була загальноєвропейська тенденція. «Зверніть ще увагу на те, скільки в радянському фольклорі, піснях, літературі згадок про дитячий садизм: прив’язані металеві банки до собачого хвоста, мучання котів, стріляння з рогатки по горобцях», - нагадує психолог. Донедавна більшість сучасних дітей такі ігри шокували, але зараз агресія повертається українські двори і школи, бо в нас знову війна.

Ґумова глокалізація

Отже, за тим, чим зараз захоплюються діти, можна ставити діагноз суспільству: в якому воно стані і що для нього актуально.

Ґумки популярні перш за все тому, що суспільство зараз орієнтоване на творчість, і важливим є не результат, а процес творення. За словами Оксани Пшегорницької, з ґумками творчість виходить достатньо швидко і майже завжди вдало. «Дитина не набуває негативного досвіду, який потім відбиває бажання займатись цим видом діяльності», - говорить вона.

Психолог вважає знаковим той факт, що ґумками цікавляться не лише дівчата, а й хлопці, хоча рукоділля традиційно відносилося до жіночих занять. Нині суспільство дедалі більше долає гендерні стереотипи і це виявляється й у дитячих іграх. «Заняття на створювання чогось, перетворення матеріалів на виріб – це круто і для хлопчиків, і для дівчаток»,  – запевняє експерт.

Нарешті, ґумки відтворюють ще одну тенденцію у світовій культурі – глокалізацію. Це означає, що глобального поширення набувають ті явища, які легко локалізуються, тобто набувають місцевих форм та значень. Так і з ґумками: залежно від країни, більш популярними можуть ставати різні кольори, форми, хоча матеріал залишається той самий.

Олена Захарченко