Волонтерам довелося довірити навіть спецзв’язок

Військовим краще користуватися секретним зв’язком, створеним дніпропетровськими волонтерами, ніж казенними раціями 60-их років
20 травня 2015, 10:00

Ми вже звикли до того, що волонтери одягають, взувають, годують наших воїнів, постачають медикаменти й амуніцію. Але люди, про яких ми хочемо розповісти, зробили те, що, здавалося б, мусить перебувати в компетенції спеціальних служб Міноборони, і куди не повинні мати доступ цивільні особи.

Вони створили... систему секретного військового зв'язку, захищеного від прослуховування. І ще – добровольчий окремий підрозділ спецзв'язку, волонтерський загін, який встановлює елементи цієї системи й навчає персонал.

У якій ще країні таке можливо?!

ХТО? Від захисту природи – до захисту людей

Ініціатором створення захищеного спецзв'язку стала людина однієї з наймиролюбніших професій – еколог. Павло Хазан до війни був відомий як член комітету міжнародної організації "Friends of the Earth Europe", представник України в "European Green Party" (Європейській партії зелених).

- Я ніколи не міг навіть уявити, що мені доведеться застосовувати свої знання для оборони Батьківщини, - каже Павло, автор робіт з поновлюваних джерел енергії, екологічної безпеки та екологічного права, співавтор програми Європейської партії зелених. - Одна з моїх освіт - радіофізика й електроніка, і коли почалася війна, я вирішив, що мої знання в цій галузі сьогодні набагато більше потрібні фронту.

Коли говорять, що у військових є якійсь особливий засекречений зв'язок – не вірте, це міф, - запевняє офіцер запасу Павло Хазан. За його словами, на початку АТО зв'язок у військових підрозділів взагалі був "на рівні 1960-их", а про закритий зв'язок годі було й говорити.

Так склалося, що в рідному місті Павла, Дніпропетровську, базувалася велика частина військ зв'язку. Він звернувся до командирів бригад, батальйонів і запропонував зробити закриту систему радіозв'язку для всієї армії. Ідею було сприйнято "на ура". Тому Павло Хазан зібрав групу однодумців, які мали необхідну освіту та бажання допомогти. Так організація радіозв'язку та передачі даних для потреб АТО стала одним із напрямів "Фонду оборони країни".

ЩО? Не для чужих вух

Система захищеного зв'язку має відразу багато складових. Тому волонтери-зв'язківці працюють паралельно над декількома проектами.

Захищені телефони. Стандарт GSM (Global System for Mobile Communication), у якому працює більшість наших мобільних телефонів, спочатку розроблявся як загальнодоступний, комерційний, тому рівень захисту даних у ньому було передбачено "помірний".

А ось стандарт CDMA (Code Division Multiple Access – багато станційний доступ з кодовим поділом) має незрівнянно вищий рівень захисту, оскільки й розроблявся саме для секретного зв'язку. Спочатку технологія CDMA використовувалася лише у військових цілях.

Ось волонтери-зв'язківці і запропонували військовим перевести у стандарт CDMA телефони, які використовуються для зв'язку між штабами та командирами підрозділів у зоні АТО, для оперативного управління підрозділами.

Від початку війни волонтери-зв'язківці під керівництвом Павла Хазана закриптували (тобто, закодували за новою системою) та роздали військовим понад п'ять тисяч "засекречених" телефонів!

- На жаль, не скрізь можна використовувати зв'язок CDMA, оскільки не вистачає базових станцій, що працюють у цьому стандарті. А з тих, що були, частину знищено. Але ми намагаємося максимально повно забезпечити ними військових, - каже Павло Хазан.

Командний центр та інші проекти зв'язку. Ще одним важливим впровадженим проектом волонтерів-зв'язківців стало створення командного центру. Це комплексна система спостереження та зв'язку, яка дозволяє з одного місця вести спостереження за різними територіями.

Наразі цією системою об'єднано 19 блокпостів у Дніпропетровській області, що встановлені по периметру зони АТО. Там працює система відеоспостереження, відбувається постійний моніторинг ситуації на блокпостах. І вже було чимало випадків, коли система довела свою потрібність і ефективність, кажуть волонтери.

Крім названих проектів, вони створили синтезований зв'язок для танкового батальйону, постачають та встановлюють у зоні АТО різне обладнання (модулі передачі даних, ретранслятори, генератори й ін.).

За словами Павла, це різні проекти, пов'язані між собою. Радіозв'язок – лише один із напрямків. Для роботи в ньому волонтери створили добровільний окремий підрозділ спецзв'язку. Туди входять офіцери запасу, які мають різні військові спеціальності в галузі зв'язку, IT, передачі даних. Цей підрозділ допомагає зв'язківцям та інженерним військам виконувати завдання, надає обладнання, крім того – навчає військових користуватися ним.

Напрацювання найкращих армій світу – на службу ВСУ

Окрім цього, добровольці створили моніторингову групу, яка стежить за тим, щоб надане волонтерами устаткування використовувалося раціонально.

З початку роботи благодійної організації "Фонд оборони країни" було зібрано і витрачено близько 140 млн грн. А ще волонтери допомагають сім'ям загиблих, фінансують операції та протезування для поранених, збирають аптечки й улаштовують курси з тактичної медицині. І це далеко не повний перелік напрямків їх роботи.

Волонтери "моніторять" новинки спецзв’язку в інших країнах. Павлові Хазану стали в пригоді особисті зв'язки, які з`явилися у нього під час стажувань у Британії та роботи в міжнародних екологічних організаціях. Нещодавно українські волонтери-зв'язківці вивчали роботу центрів зв'язку в Ізраїлі. Запросили оцінити свою роботу військових аташе США, Канади, інших країн. Їхній вердикт – волонтери будують досить сучасні системи, які можуть істотно підвищити обороноздатність української армії.

Змусити державу працювати

Павло Хазан каже, що для побудови повноцінної сучасної системи зв'язку для української армії зусиль самих волонтерів недостатньо. Наприклад, наразі не вистачає кадрів і коштів для оновлення систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), каже він.

Утім, Хазан упевнений: робота волонтерів не може й не повинна підміняти роботу державних структур.

- Ми абсолютно не маємо наміру брати на себе функції Міністерства оборони, Генерального штабу та ін. Те, що ми робимо, - це яскраві пілотні проекти, які Міноборони має брати на озброєння. Ми так і пропонуємо їм робити. Наприклад, зібрали командний центр і хочемо, щоб такі самі було встановлено у Генштабі, в інших структурах. Зокрема, після війни такі центри можна використовувати в роботі МНС, антитерористичних підрозділів СБУ та МВС. Сподіваюся, що так і буде. Принаймні ми робимо все, щоб змусити державні структури працювати, - каже Хазан.

Але, на жаль, посадовці не дуже цікавляться громадськими проектами. Особливо якщо волонтери працюють не в Києві, а в інших регіонах.

- Я знаю про "волонтерський десант" у Міноборони, але сам не є "десантником". Людям, що мешкають у Києві, легше дістатися до чиновників. Нам важче долучатися до цієї роботи. Хоча я часто буваю в Міноборони, у інших держструктурах, поки не можу сказати, що чиновники почали працювати. Ми їздимо на передову і чуємо від хлопців, що наші проекти їм дуже корисні. А у київських кабінетах – наче зовсім інший світ. Поки там нічого не змінилося.

- Коли тут була команда Коломойського, нашу організацію фактично було залучено до процесу прийняття рішень. Не було чіткого поділу, де держслужба – а де фонд. І тоді нам було простіше впроваджувати свої проекти. Зараз – складніше. Минув місяць, але нова влада поки не почала з нами спілкуватися. Напевно, вивчають наші напрацювання, – іронізує Павло.

Хазан упевнений: щоб новаторські ідеї швидше й легше впроваджувалися в життя, до управління державою мають прийти "кваліфіковані люди":

- Громадськість повинна брати участь у прийнятті рішень. Але щоб так було, потрібні реформи. Тільки реальні. Для цього потрібно звільнити паркетних генералів з Міноборони і посадити на їх місце кваліфікованих людей, які довели, що вони здатні розроблювати і реалізовувати проекти, потрібні суспільству. І не важливо, скільки зірок на їхніх погонах. Важливо, наскільки вони патріотичні й наскільки готові працювати.

Про Ми можемо

Розповідаємо про успішні справи людей, гаслом яких є: «Припини жалітися на державу, почни розбудовувати її сам». Постреволюційний вибух креативності та самостійності – шанс поховати патерналістські прагнення українського суспільства, успадковані з радянського минулого. Уже час бути собою. Однак «Висновки» виходять не з того, що волонтери відтепер повинні заміняти собою державу в усьому – від лагодження бойової техніки до наукових розробок для побуту військовослужбовців. Наступний крок у тому, що такі люди, які «можуть», самі ставатимуть владою, кожен – на своїй ділянці. І саме вони створять систему, яка дозволятиме реалізовувати себе українській людині не всупереч існуванню державної машини, а навіть завдяки їй, бо ця машина буде зібрана їхніми руками. Ми розуміємо, що без цього кроку нас очікує чергове розчарування і чергова революція.

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Арсеній Яценюк:

Прийняття і виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2020 року

Люстратор

Ігор Білоус голова Фонду державного майна

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Зоряна Шкіряка колишнього в.о. голови Держслужби з надзвичайних ситуацій

Запитання до:

Голови Національного банку України (НБУ) Валерії Гонтаревої

Як ви поясните західним партнерам, від яких Україна вимагає санкцій проти Росії, чому в умовах війни НБУ збирається підтримувати російські банки?