Петро Порошенко. Президент України

Упродовж 2014-2015 у виконавчу та законодавчу владу прийшли представники громадського середовища, створено Громадський люстраційний комітет, працюють громадські комітети контролю за діями місцевих органів влади.

Однак ефективних  системних механізмів громадського контролю за діями влади не створено. Йдеться, швидше, про «точковий» тиск на владу з метою змусити її виконувати свої функції.

Серед законодавчо врегульованих механізмів здійснення громадського контролю – громадська експертиза, антикорупційна експертиза проектів нормативно-­правових актів, доступ до публічної інформації та регуляторних актів, діяльність громадських рад, консультації з громадськістю, соціальний діалог.

Водночас, як зазначають експерти, досі немає закону, який містив би чітке визначення поняття «громадського контролю» й вичерпно регламентував його організацію і здійснення, а ухвалення низки дотичних до питання нормативно-­правових актів не забезпечило якісних зрушень. Як результат, критика дій влади з боку громадськості суттєво не впливає на остаточні рішення органів державної влади.

14 жовтня 2014 Верховна Рада ухвалила закони щодо боротьби з корупцією – внесений президентом закон "Про Національне антикорупційне бюро України", "Про запобігання корупції", "Про засади антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів".

Було створено Конкурсну комісію з обрання кандидатів на посаду директора Національного антикорупційного бюро, яка з-поміж 176 кандидатів на цю посаду визначила двох фіналістів. 16 квітня 2015 президент призначив головою НАБ Артема Ситника. Оголошено конкурс на зайняття інших посад у НАБ. Як припустив голова фракції партії «Блок Порошенка» у ВР Юрій Луценко, повноцінна робота Антикорупційного бюро розпочнеться не раніше 2016.

Правовий контроль за діями влади можливий лише за умови виконання судами своїх функцій винятково у відповідності до законодавства. Робота з трансформації судової системи перебуває на початковій стадії.

Всі обіцянки Петра Порошенка

Про Контроль обіцянок

Обіцянки політиків та урядовців – це ті слова, які, як вважають їхні виборці, повинні матеріалізуватися у справи. Передовсім це стосується влади. Владою, яка формується за результатами виборів, в Україні є: президент, Верховна Рада в особі парламентської більшості (тобто політичних сил, що увійшли до коаліції) та уряд, який формує коаліція.

Головними документами, в яких записано обіцянки, є виборчі програми.

Для президента його виборча програма і лишається таким документом на увесь період президентства.

Для партій парламентської більшості обіцянки, дані у виборчій програмі, трансформуються: спочатку – у коаліційну угоду, в якій визначаються спільні позиції з їхніх програм; потім у програму уряду, написану на базі Коаліційної угоди. Уряд також призначається більшістю – для реалізації цієї програми. Таким чином, виборчі обіцянки партій більшості набувають форми урядової програми, яку вони зобов’язуються виконувати, і в них для цього є всі важелі впливу: і більшість у законодавчому органі, і виконавча влада.

Депутати, обрані на мажоритарних округах, за чинним законодавством, на вибори ідуть від політичних партій, а в парламенті входять до фракцій політичних партій. Тому для них цей принцип також актуальний.

Окрім програмових обіцянок, трансформованих у програму уряду, у період між виборами з’являються поточні публічні заяви, які також можуть бути розцінені як обіцянки. Вони також контролюються «Висновками».

Дії на виконання обіцянок – це: голосування в парламенті, внесені законопроекти, видані та підписані постанови, розпорядження та укази, кадрові призначення, а також – іноді – публічна поведінка.

«Висновки» триматимуть на контролі всі головні обіцянки обраної влади.

Аналізуючи програми політичних сил, «Висновки» звернули увагу на те, що обіцянки даються в різних формах: від чітких зобов’язань – до констатації прихильності до певних цінностей. Припускаємо, частину з цього політики не вважають своїми обіцянками. У таких випадках просимо повідомити редакцію, ми готові внести корективи. Спілкування – через адресу vysnovky@gmail.com.

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"