Олена Нагорна

Олена Нагорна"Висновки"

Євген Симоненко: "Я мрію пройти із сином на плечах"

Бійцю 5 бтг, який проходить курс лікування в Латвії, потрібна допомога

13 квітня 2016, 02:41
Женька не міг не впасти в око. Високий та стрункий. Ямки на бороді, правда, не було :) Але була неймовірна посмішка. «Ми тобі нового медика привели, - ледь не з порогу кричав Акорд, - пробираючись через коробки в «Патріоті» на Пушкінській. Козарлюга, та й годі. Женя тоді ще й вуса носив.
 
Швидко з’ясувалося, що ми до всього ще й земляки! З Чернігівщини. Ще й з сусідніх районів. Я зі Щорса, Женька – з Мени. То було влітку 2015. 5 бтг ще готувався на вихід на бойові…
 
2 вересня 2015 вони супроводжували мобільну групу по боротьбі з контрабандою. Що сталося там під Щастям? Бій. Відповіді на питання – хто стріляв, так точно і знайдено. Версії зависли в повітрі. Основною визнано, що то діяла ворожа ДРГ. Тоді загинули двоє: фіскал та, як казали хлопці, «есбіст». Ним був Ендрю. Потім в госпіталі, у відділенні гнійної хірургії ми розглядали фото і космознімки місцевості, де група потрапила в засідку, знову і знову по хвилинах проговорювали – як все було. Розмірено гудів апарат, який відкачував гній з перебитої ноги. Женька жодного разу не сказав – чому саме зі мною так сталося? Він стверджував – «Добре, що в тій групі був саме я. Я ж санітар, я знав як накласти жгут».
 
- Ми як група прикриття поїхали супроводжувати групу. То вже потім я дізнався, що то була група по боротьбі з контрабандою. А так – їхали на бойовий. Нас двоє в кузові було. Від вибуху оглушило. Прийшли до тями, почали відстрілюватися…»
 
У Жені була перебита нога. Але він встиг надати допомогу іншим пораненим. А хлопці з 92-ї, які першими прибули на місце боєзіткнення, потім говорили, що Женька молодець – якби він не встиг, випавши з кузова, хутко відкрити вогонь, хід бою міг би бути зовсім іншим. Сам згадує: «Дивлюсь, а одна нога якось дивно викривлена. Жгут наклав, укол зробив, думаю, розбиратися потім будемо. А коли евакуювали – встиг дружині подзвонити. Під знеболюючими був, спокійно так сказав їй – мене трохи поранено, але не переживай, все нормально»
 
З того часу минуло вже більше семи місяців. Ні, не так – відтоді зробили вже майже сорок операції. Уявіть, яку треба мати внутрішню силу - в середньому по три операції на тиждень. В Києві в госпіталі у Жені кілька разів змінювалися лікарі, методи лікування. Були періоди, здавалося, покращення – біль ставав меншим, запалення трохи стухало. Але знову все верталося. Відновити 8 см кістки не вдавалося.
 
Пам’ятаю, ми зійшлися в уподобанні – по гриби ходити. Сміялися з того, що нині ця безвинна фраза має зовсім інший сенс, і що тепер незрозуміло, що нам буде подобатися більше – збирати гриби, і просто тихо ходити з ножем у руках. А потім мовчали з власних жартів.
 
- У мене мрія є, - говорив Женя ще взимку, - хочу меншого сина на плечах поносити. Отак просто іти з ним по вулиці, я б йому навіть морозиво в мене на голові їсти дозволив, - Женя розпливався тоді своєю неймовірно світлою посмішкою.
 
В тому, що Женю вдалося облаштувати в клініку в Латвію, величезна персональна заслуга Іванни - госпітального волонтера та "Фонда Діана Макарової".
 
Сьогодні Жені зробили чергову операцію. Латиські фахівці змогли пересадити кістковий матеріал. Кістка, слава Богу, прижилася. Але ще стоїть задача з пересадкою шкіри, і далі ще тривале лікування.
 
Фонд Діани Макарової недавно проводив спеціальну творчу акцію, щоб зібрати кошти на лікування Євгена Симоненка. Але попереду ще стільки кроків до одужання.
 
Я дуже вас прошу – згадайте Женю у своїх молитвах, згадайте його дружину та діточок, які мужньо тримаються поряд з ним в усіх його випробовуваннях. І при можливості – перерахуйте йому на карту скільки можете. До грибного сезону нам треба поставити його на ноги :)
 
Карта Приват 4149497808324315 отримувач Євген Симоненко

Інші ТОП-блоги:

15 серпня 2017, 08:27
Дмитро Лиховій
Журюся
09 жовтня 2016, 17:03