Юрій Дорошенко

Юрій Дорошенкожурналіст

Мій Донбас

Відрубана частина мого серця

15 серпня 2017, 08:27

Понадранням снився знову мій Донбас. Відрубана частина мого серця. Інший світ, відокремлений кривавим туманом останніх років і колючою лінією розможування. Блок пост, як синонім прабатьківської землі, куди з віком усе більше тягне, походити босоніж по шпоришу, і де тебе вже невідь коли побачать. Ти ніби зупинився, а він пішов - у круговерть пекельних подій, у ізольовану буденщину абсурдних реалій. Не одні вже похорони родичів без тебе, втрачені контакти знайомих, інші абсурдні прапори на офіційних установах, як символ позаприродності, тривожні та схиблені люди-тіні, чиї душі наче стерлися від випробувань, страху та безвиході.
Ти відстав, як дитина від матері на якійсь далекій автостанції, і стоїш розгублений. Воно все дуже далеко і надто близьке. Знайомі закурені штибом стежки, класичні примари териконів, ранковий гул штреків і теплий шелест акацій з обліпихами, прохолодне розгойдування верб і, звісно, запах чебрецю...

Пробитий купол донецького ринку, взірваний міст через степову річку, малолюдні вулиці міст, посьолки з будинками без вікон, твоя школа з подвір'ям, де обмаль дітей і шарудіння російських рублів, мов подачок, по українських кишенях. Уявне та малозбагненне життя.

Там нині дуже спекотно. В прямому та переносному значенні. Розігріте повітря стоїть над краєм важкою замусоленою ковдрою. І лише небезпечно-звичні постріли та вибухи дірявлять її. Там давно не було дощу.

Усім хорошого дня. Цінуйте те, що маєте.

Дмитро Лиховій
Журюся
09 жовтня 2016, 17:03