МЗС готує новий "Чорнобиль"?

Міністерство блокує розірвання угоди з Росією про добудову двох енергоблоків ХАЕС
10 червня 2015, 11:27

8 червня Голова "Енергоатому" Юрій Недашковський заявив, що Міністерство закордонних справ України перешкоджає денонсації договору з Росією на добудову третього і четвертого блоків Хмельницької АЕС.

Недашковський стверджує, що “Енергоатом” зараз не може розглядати пропозиції інших закордонних партнерів, оскільки їхньою передумовою є скасування угод з Росією. Натомість український МЗС аргументує свою думку в сфері атомної енергетики (!) тим, що “будівельні конструкції ХАЕС не витримають іншого обладнання, окрім російського”. Угоду з росіянами, за словами очільника “Енергоатому”, його відомство не може розірвати більше року через блокування на дипломатичному рівні.

Будівельні роботи наразі на ХАЕС не ведуться – від початку війни співпраця з росіянами у сфері атомної енергетики звелася до закупівлі у них ядерного палива. Однак і долучити до будівництва енергоблоків західні компанії неможливо через дивну позицію українського МЗС. 

Іншими словами, Росія прагне, щоб Україна та західні енергетичні компанії  не виходили на новий рівень співпраці. Атомне лобі РФ не змогло завадити відновленню зв'язків Києва з Westinghouse щодо закупівлі її ядерного палива, тож намагається принаймні обмежити активність України в інших напрямках у цій сфері.

Враховуючи пріоритетність питання енергетичної незалежності від Росії, яка артикулюється на найвищому рівні з весни 2014, а також на те, що і президент Порошенко, і прем’єр Яценюк регулярно називають Росію «країною-агресором», позиція МЗС виглядає ніби як суперечна державній політиці. 

Однак, зважаючи на заяву міністра енергетики Володимира Демчишина 8 червня про намір закуповувати газ в Росії через те, що це дешевше, ніж у Європі, - дії міністерств демонструють дві важливі тенденції:

1) Залежність української політики від тактичних економічних інтересів.

Примат тактичних економічних інтересів проявляється в оперуванні виключно економічними термінами “дешево чи дорого” в умовах, коли Україна перебуває у стадії фактичної війни з Росією. До таких проявів “тактичного прагматизму” належать постійні дискусії про ціну російського газу і російського ядерного палива. Така позиція веде до значних політичних ризиків, а саме збереження повної залежності України від Росії у енергетичній сфері. Крім того, Україна сама фінансує російську агресію. Простий економічний підрахунок дозволяє зрозуміти, що, наприклад, коли Україна купуватиме (навіть за зниженою ціною) російський газ у довоєнних об’ємах, то вона своїми коштами забезпечить 1/10 частину оборонного бюджету країни-агресора.

2) Збереження сильного російського впливу на українську політику.

Така ситуація склалася від початку незалежності країни. Будь-які дії, спрямовані на зменшення політичної та економічної інтеграції України та Росії, регулярно блокувалися на рівні парламенту, президента, прем’єра або ж окремих відомств.

  • На початку 1990-х Україна мала від крупних американських компаній пропозиції, реалізація яких дозволяла вийти з-під російської залежності в ядерній енергетиці. Так, 1992 американська компанія General Atomics запропонувала переробку високозбагаченого урану з ядерних боєголовок, які належали Україні, на пальне для українських АЕС. Проте співпраця була заблокована на рівні МЗС, усі боєзаряди вивезені до РФ “для переробки”, Україна отримала палива на суму на порядок меншу за вартість палива, але головне – українська ядерна енергетика залишилася в монопольній залежності від Росії. 1994 з компанією, Westinghouse, було підписано протокол про наміри, за яким протягом 4-х наступних років в Україні мали збудувати власне виробництво ядерного палива. Загальна вартість проекту становила 240 млн.дол. Ця угода також була зірвана – на користь російської корпорації ТВЕЛ. 1997 Westinghouse знову запропонувала свої послуги для модернізації українських АЕС. Проте і ці пропозиції було заблоковано на рівні українського МЗС.
  • З початку 2000-х неодноразово пропонувалося передбачити у бюджеті кошти для погашення боргів перед російським “Газпромом”, які наростали від 1997. Розрахунок за боргами давав змогу укладати нові угоди про транспортування газу територією України, базування ЧФ РФ на ринкових умовах – і економічно, і політично більш вигідних для України. Але спроби націонал-демократів проголосувати такі рішення, відмовитися від так званих «дешевого газу» та «знижок» на користь ринкових стосунків, регулярно блокувалися у парламенті. В результаті Україна уклала газові угоди 2009, які у 2010 набули статусу міждержавних на підставі Харківських домовленостей. Харківські домовленості, до того ж продовжили термін перебування ЧФ у Криму поставили остаточну крапку в економічному закабаленні України.
  • У парламенті порушувалося питання про розподіл майна колишнього СРСР. Україна не підписувала так званого “нульового варіанту”, за яким би відмовлялася від своєї частки радянського майна – нерухомості за кордоном, золотовалютних резервів та алмазного фонду. Лише кошти українських вкладників Ощадбанку СРСР оцінювалися у суму близько 132 млрд.дол. Голосування за пропозицію визнати цю суму державним боргом України в парламенті не проходило. На дипломатичному рівні Україна ніколи не вживала жодних активних дій для повернення належного їй майна СРСР.
  • У воєнний 2014, основним партнером України у експорті  воєнної продукції була Росія. Україна підтримує дипломатичні і торговельні відносини з Росією та продовжує обговорювати можливі контракти у енергетичній сфері на фоні постійної ескалації конфлікту. При цьому глава МЗС Клімкін і президент Порошенко не перестають публічно говорити про “російську агресію”.

Чим загрожує Україні «ядерна» співпраця з Росією?

Проблема залежності української ядерної енергетики від російських поставок палива для реакторів, окрім суто економічного та політичного аспекту (залежність від одного постачальника) має і конкретні безпекові загрози.

В умовах війни співпраця з компанією з країни-агресора може  перетворити АЕС на об’єкт диверсії. Внаслідок закладених на етапі будівництва вад, Україна може отримати новий, більш масштабний, "Чорнобиль". При цьому кнопка запуску трагедії буде перебувати в руках теперішнього головного ворога України.

"Висновки"

Про Що це значить

За подіями бачити процеси – головне призначення рубрики. Подія – це не лише «те, що сталося», а й «те, що станеться». Чому відбулася подія, кому вона вигідна, симптомом якого процесу є і що може відбутися слідом за нею, - такий короткий аналіз є важливою складовою нашої щоденної роботи.

Енергетична незалежність: кому і що було вигідно

Підписання українським Мінпаливенерго угод із Росією на постачання газу та вугілля справляє враження дежавю. І не так сам факт закупівлі, як його аргументація: "вигідна ціна"

Детектор

Контроль обіцянок

Арсеній Яценюк:

Прийняття і виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2020 року

Люстратор

Віктор Муженко Начальник Генерального штабу ЗСУ

Фізіогноміка

Фізіогномічний аналіз Валентина Резніченка Голови Дніпропетровської обласної адміністрації

Запитання до:

Екс-прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка

Чому Мін’юст не організує масове подання позовів до ЄСПЛ від українських громадян до Росії за збитки, завдані внаслідок подій на Донбасі та у Криму?